PLATFORM
|
SEGA GENESIS
|
GENRE
|
ACTION
|
RELEASED
|
MARCH 4,
1994
|
PUBLISHER
|
ELECTRONIC ARTS
|
DEVELOPER
|
THE
EDGE, FOLEY HI-TECH
|
перша публікація http://www.opengamer.com.ua/urban-strike/
НЕОБХІДНИЙ СІКВЕЛ
Мистецтво випускати схожі одна на попередню ігри,
з мінімумом нововведень компанія «Електронік Артс» пізнала задовго до того, як
її почали ненавидіти. Але зрозумійте правильно, неможливо отримувати кожну
наступну гру серії з інтервалом в один рік і чекати на суттєві зміни. Щоправда,
в часи, коли серія «Strike» була на піку, геймери не чекали революцій, а раділи
бодай продовженню. Тому третя гра серіалу, принаймні своїм виходом здійснила
очікування фанатів, не дивлячись навіть на дивні рішення розробників. З іншого
боку, маючи розкіш дивитись на гру двадцять років по її виходу, ми знаємо, що
найкращі часи серії лишились в далекому минулому, лишається лише вирішити для
себе, чи почався її захід з «Urban Strike», чи після нього.
Без сумніву, третя частина і не мала знайти нових
шанувальників, і в першу чергу розраховувалась на шанувальників перших двох
ігор, з яких «ЕА» традиційно збиралась скосити грошенят на максимальній
кількості платформ. Наступні частини серіалу, побачили світ пізніше на консолі
від «Соні», де навіть тривимірна графіка не врятувала його від остаточного
застою ідей. Серія «Strike» була дитям свого часу – незвичайною «стрілялкою»,
що до межі використала потенціал консолей свого покоління, але не мала
потенціалу для росту на консолях покоління наступного, так як помінялась
жанрова кон’юнктура. А на межі цих поколінь, видавець вже не міг повноцінно
вкладатись в заточений під старовину проект, лише дещо заробити на його
фанатах, експлуатуючи вже перевірену модель. Проте, зовсім без новаторства та обережних
експериментів не обійшлось, більш детальніше про них далі.
Ексклюзивний логотип видавця під «урбаністичну» стилістику
релізу
|
І назва, і стартова заставка натякають, що гра переноситься
в бетонні джунглі
|
У стартовому меню змінився лише шрифт, мабуть цей більш
сучасний
|
А от і головний антагоніст – Ейч Ар Мелоун
|
МАЙБУТНЄ, ЯКОГО МАЙЖЕ НЕ
БУЛО
Сюжет та сеттінг гри переносять нас в недалеке
майбутнє, а саме в 2001 рік, так що, ми можемо побачити, яким його очікували на
початку дев’яностих. Очікування були самі похмурі: програвший вибори
медіа-магнат Ейч
Ар Мелоун, створює навколо себе потужний та фанатичний культ та власну приватну
армію, за допомогою якого обіцяє побороти злочинність. Справжні наміри та
нечисті методи політика, стають відомими організації Strike C.O.R.E. –
створеній з колишніх операторів загону з перших частин гри, щоправда за це
поплатився життям один з її агентів, за якого гравцю належить помститись, та
заодно врятувати країну у черговий раз.
Як зрозуміло, зробити це доведеться у
урбаністичному, тобто міському середовищі, переважно у континентальних
Сполучених Штатах, включаючи Нью Йорк, Лас Вегас та Сан Франциско. Можливо, для
більш плавного переходу з джунглів до нового сеттінгу, перший рівень зроблено
на тропічних Гаваях, де справді стає видно, що графіка поліпшилась, та стала
чіткішою. Також, по проходженню рівня, сюжет робить крутий поворот, який
полягає в тому, що Мелоун, це ніхто інший, як наркобарон Ортега, з «Jungle
Strike», що пережив влучання десяти «хелфаєрів» та зробив пластичну операцію.
Таким чином, серія, не встигнувши перейти у жанр фантастики, одразу мігрує у
фентазі. Подальше розслідування встановить, що Мелоун-Ортега обзавівся
променевою гарматою, яку вдається відслідкувати після вдалих випробувань зброї
на Нью-Йорку. Прикрий факт, але мішенню стали як раз вежі міжнародного
торгового центру, що і справді були атаковані у 2001 році. Збіг? У фінальній
конфронтації, гравець матиме можливість знищити лиходія, разом зі суперзброєю.
Вищеописаний сюжет, розповідається у заставках,
які стали більш численними, хоча місцями зменшились у розмірі. Як і в
попередніх іграх, розробники намагались зробити з гри невеличке кіно, але, якщо
для «Jungle Strike» вони орієнтувались на техногенно-патріотичні бойовики кінця
восьмидесятих, то для «Urban Strike» надихались
відповідною фантастикою того ж періоду, якій були притаманні похмурі тони на
фоні страху зростання корупції та посилення ролі корпорацій, з наступним
нехтуванням правами індивідів.
Графічно, нова гра закріпила все найкраще від
попередників, та додала різкості та насиченості у кольорах. Також, одночасно в
кадрі менше повністю однакових об’єктів, хоча звичайно, їх просто більше
порозносили по рівням. Виникає підозра, а чи не повернулись розробники до ідеї,
відкинутої, ще при розробці оригінальної гри, коли замість того, щоб робити
спрайти з рендерів з тривимірних моделей, художник запропонував намалювати
кадри вручну. Адже при всій симпатичності майже іграшкових «модельок» в перших
частинах, виглядали вони більше не як литі «Matchbox», а скоріш як
дерев’яні іграшки, прибиті до підлоги. І справді, з мізерною роздільною
здатністю Сега, було б вірніше виходити з того, як спрайт виглядатиме на екрані
телевізора, а не стискувати можливо і гарне зображення до межі, за якою воно
може втратити свою актуальність.
А от звук в серії «Strikes», назавжди
запам’ятається нам своєю невиразністю, так як остання частина трилогії на Сега,
нажаль не привнесла змін на краще в аудіо ряді гри. Музика в заставках змінила
стилістику, але не стала звучати краще. Ігрові звуки лишились в 1992 році, але
це можна пробачити, враховуючи, що звуковий процесор Сега і не вилазив з восьмибітної
епохи.
Телефон майбутнього
|
Тактичний дисплей змінив розташування деяких фрагментів,
але суттєво не змінився
|
Якімсь чином гра виглядає краще
|
Ось це так поворот!
|
ЖОРСТКЕ ПРИЗЕМЛЕННЯ
Як вже стало зрозуміло, «ЕА» робила гру в першу
чергу для фанатів перших двох, тому нововведення не мали шокувати прихильників,
хоча звичайно, і такій категорії гравців було потрібно дати чогось свіженького.
Але зроблено це в «Urban Strike» досить дивно. Замість того, щоб розвивати
гелікоптерну складову та привнести щось нове саме в можливості гвинтокрилу,
розробники ввели досить спірні піші рівні та дещо спростили рівень складності.
З нового транспорту, з’явився транспортний гелікоптер, з трюмом більшої
місткості для порятунку великої кількості осіб, та футуристичний
бронетранспортер, яким Вам дадуть покерувати лише декілька хвилин, а дарма, у
порівнянні з жахливим мотоциклом з попередньої гри, бронетранспортер досить
пристойно підкорюється керуванню, а також окремо можна повертати його башту з
гарматами.
Нові рішення відверто не сподобались і «батьку»
серії, Майку Посну, для якого «Urban Strike» став не тільки останньою грою
серії, над якою він працював, але і взагалі останньою грою його розробки,
доктор полишив ігрову індустрію, та заглибився в програмне забезпечення для
фототехніки.
Головні риси геймплею, що були вперше випробувані
ще у «Desert Strike», лишились незмінними. Керуючи технікою, чи
безпосередньо пілотом, та звіряючись з картою та інформацією тактичного
дисплею, гравець має поєднати планування та фактичне виконання місій, що
складаються зі знищення ворожої техніки та об’єктів, рятування живої сили,
захоплення полонених та предметів. При цьому, потрібно не забувати про
показники палива, боєзапасу та броні, які треба постійно поповнювати. Саме
наявність тактичного дисплею в режимі паузи, та необхідність його використання,
і виділяють ігри серії зі звичайного шут-ем-апу.
Маючи в якості сеттінгу футуристичний сюжет,
розробники спробували витиснути з нього максимум техногенних деталей, які були
б доречні в цій грі. Оскільки серія, завжди розгорталась навколо протистояння
техніки, це в першу чергу мало полягати в нових «модельках». Головний
гелікоптер під керуванням гравця – видуманий «Могіканин», що виглядає як мікс
героїв попередніх ігор з чимось на зразок «Тигра» та летючої машини з «Термінаторів».
Допитливого гравця здивує відсутність хвостового ротору за відсутності другого
основного ротора, так в реальності супер-гелікоптер був би приречений на
розкручування по колу, але в грі, машина досить добре керується, навіть більше слухається
гравця ніж раніше. Озброєння не змінилось, і надалі складається з двох видів
ракет у тій самій кількості 9 та 60 (що вже не мають назви) та гармати на 1000
набоїв. На транспортному гелікоптері потужніші ракети замінені додатковою
гарматою, зате він має вдвічі більше броні (2000 одиниць) та вміщає до 12
пасажирів. Такім саме міцним буде Ground Assault
Vehicle під управлінням гравця, на ньому також немає
самонавідних ракет, зате некерованих вмістилось аж 300. З керованою, окремо від
руху машини, баштою (затискайте «А»), «GAV» вийшов цікавим транспортним
засобом, нажаль доступним лише на дуже короткий час, в кінці третього або
четвертого рівня, в залежності як їх рахувати.
До речі про рівні, а точніше їх нумерацію. З
введенням окремих, піших міні рівнів, гра отримала новий, раніше невідомий і
насправді непотрібний вимір. Пілот гелікоптера оперує гвинтівкою на 200 набоїв
та 9 ракет у підствольнику, за допомогою яких, має знищувати живу силу
противника та автоматичні гармати. Здоров’я персонажа становить 200 одиниць. Сказати,
що модель геймплею не була до цього готова, це не сказати нічого, навіть
автоматичне наведення не рятує ситуації: персонаж, на відміну від ворогів,
регулярно промахується, та і саме піше переміщення реалізоване гірше, ніж в
самих поганих бойовиках на восьмибітках (керування пішим персонажем, на відміну
від гелікоптера, здійснюється за іншою схемою, від третьої особи, що додатково
заплутує керування ним). А бідне та одноманітне оформлення піших рівнів,
додатково погіршує їх сприйняття. Що саме погане, так це те, що при
задекларованих десяти рівнях, піші становлять майже третину гри, це лишає
гравцю лише сім традиційних майданчиків – Гавайї, море, Мексику, Сан-Франциско,
Нью-Йорк, нічний Вегас, та підземний бункер Мелоуна. Останній – це однакова
зелена підлога на всій площі рівня, на якій подекуди трапляються вороги та
декілька об’єктів. Після яскравого різноманіття «Jungle Strike», продовження
тримає високу планку лише два-три рівні, після чого Вас чекає жорстке
приземлення, в тому числі буквально, завдяки місіям на ногах.
Опонувати гравцю, буде футуристична ворожа
техніка та традиційна механізована піхота. Техніка представлена протиповітряною
артилерією, бронетранспортерами та бойовими машинами різної ступені
броньованості та озброєння, а також катерами та фантастичними літальними
апаратами на кшталт здвоєних гвинтокрилів та флаєрів. Піхота тепер стала більш
надокучливою, в тому числі зросла кількість базук, а також з’явились бункери та
інші укріплені точки. З новинок, будуть автоматизовані системи ведення вогню –
деякі з них дуже неприємні. Як і раніше, у сутичках головною є маневреність, а
також швидкий захід на ціль з правильної сторони, та ефективне використання
зброї – потужної на міцніших ворогів, та середньої проти всіх інших. Не можна
сказати, що конкретно не так з ворогами, але грати стало відчутно легше,
особливо за умови досвіду попередніх ігор. Зрештою, витискаючи з жанру останні
соки, розробники і не могли здивувати гравця місіями, до яких він не був би
готовий, хоча і тут з’явились певні цікаві рішення, на зразок підняття та
транспортування під корпусом гелікоптеру вантажів, останнім таким вантажем буде
головний антагоніст гри, якого треба буде скинути на його ж лазерну гармату.
Ще одне випадкове «пророцтво» сценаристів гри, щоправда ця
російська субмарина була врятована
|
Винищувач майбутнього
|
Перший вдалий перехід серії на землю
|
Циско. За незрозумілим задумом дизайнерів, майже все місто
знаходиться під шаром хмар
|
НЕДОВГЕ ПРОХОДЖЕННЯ
Як Ви вже зрозуміли, «Urban Strike» став
найлегшою грою серії, що проходиться досвідченим «страйкером» за дві години. В
цьому я переконався, коли добував скріншоти для цього огляду. Але деякі
застереження, дати гравцю варто, адже сейвів немає, а перепроходити с початку
рівня – справа нудна.
Hawaii.
Досить мальовничий, та нескладний рівень. Тут варто опанувати транспортування
вантажів крюком гелікоптера, а головне запам’ятати, поки тягнеш вантаж,
потрібно мінімізувати вступання в бій, не торкатись кнопки «А», та уникати
перепон з якими можна зіткнутись. Втрата вантажу, в більшості випадків, буде
означити геймовер. На південному пляжі можна врятувати одного з пілотів загону
та знищити залишки гелікоптера, а у морі на схід звідти чекають на порятунок
плавці. Якщо не лінь – познищуйте хатинки на заході мапи, для того, щоб знайти
ще одного пасажира. Це так звані секретні завдання, виконання яких
необов’язкове, але шукаючи їх, можна подовжити час проходження короткої гри.
Baja Oil Rigs. Зачищаючи нафтові
платформи, бережіться установок «Фаланга», найвірнішим способом атаки, для
мене, було налітати зі сторони моря та одразу гасити її «хелфаєрами» (чи як
вони тепер називаються). Для порятунку пасажирів лайнера, можете пересісти на
«Блекхок», хоча я спочатку набрав трошки в «Могіканина», щоб поповнити броню,
для збереження якої, також можете використати транспортник для атаки на
есмінець та допомоги субмарині. Не сумуйте, якщо один винищувач втече – це
допустимо, решта покірно чекатиме на знищення. Зносячи надбудови на платформі,
не вбийте одного з членів свого загону, який опиниться під однією з них.
Inside the
Rig.
Головна порада на піших рівнях – намагайтесь знищувати живу силу здалеку, та
використовуйте ракети проти всіх видів суперників, переважно вистачатиме
однієї, окрім турелей, що потребуватимуть три. Оскільки припаси в дефіциті –
плануйте витрати відповідно, та не хапайте поповнення, поки не витратите всі
ракети. Звичайні кулі лишіть для знищення мішеней, які не стріляють у
відповідь, а також на всі інші предмети, під якими можуть виявитись броня чи
боєприпаси. Враховуйте, що після того, як Ви активуєте радіомаяк, Вам буде
потрібно за дві хвилини повернутись назад на початок рівня, на шляху з’являться
нові вороги та турелі. Тому добре мати запас броні та зброї саме на цьому
шляху.
Mexico. Досить простий рівень,
головне не жаліти ракет на бронетранспортери, коли самі пересядите в один з
них, та не скинути бомбу раніше часу при транспортуванні до цілі.
Alcatraz. Слідуючи тактиці
попереднього пішого рівня, обережно зачистіть місцевість. В кінці доведеться
вернутись на початок, біжучи слід за звільненим товаришем. Якщо Ви не витрачали
життя, то в теорії цю відстань можна пробігти навіть без патронів.
Las Vegas. Уникайте зайвої
конфронтації, та намагайтесь працювати тільки по своїм місіям. Пам’ятайте про
давній зв'язок небезпечних зон та незнищенних радарів.
Malone's Casino. Запас боєприпасів під
ігровими автоматами, дозволить стріляти ракетами практично по всім ворогам,
скористайтесь цим.
Underground. Показова місія, якщо
хочете переконатись в тому, наскільки гра втратила, у порівнянні з оригіналом.
Після зачистки артилерії, розстріляйте з відстані бараки, потім зачистіть
контрольні панелі, відкрийте ангар з лазером і можна летіти за Мелоуном. Його
треба зачепити крюком, після чого швидко летіть до лазерної гармати (у вас буде
трошки менш ніж півхвилини) та скиньте його на неї.
Транспортний гвинтокрил
|
Переміщення вантажів штурмовими гелікоптерами
|
Хто б міг подумати…
|
Результат влучання лазерного променю
|
ВИСНОВКИ
Можливо слідуючи бейсбольним правилам, де третій
страйк відправляє гравця в аут, «Urban Strike» майже відправив серію на лавку,
виною чого, без сумніву стало те, що гру робили через пень-колоду. Очевидно, що
наміри, спочатку, були найблагородніші - перші рівні гри, радують і геймплейно,
і графічно. Але потім, з першою же пішою вилазкою, гравець починає підозрювати
неладне. Рівень в Мексиці, дещо заспокоює, але бронетранспортер заслуговував на
більше завдань. Рішення затягнути Сан-Франциско хмарами, виглядало спірним, картину
рятували «лендмарки», на зразок «Алькатрасу», але знову топив черговий піший
рівень. Нью Йорк та Лас Вегас, так само, за рахунок знайомих місць, витримували
планку в районі середнього, але фінал гри, в казино, а потім у порожньому
підземеллі, остаточно розчаровував, і навіть останній фінт, з киданням Мелоуна
в лазер, не міг врятувати від відчуття порожнечі. Розробників вистачило лише на
пів-гри, а решту дороблювали «на колінках», поспішаючи, та без вкладання душі.
А там де гравець, був готовий закрити очі на недоробки, його добивали рівнями
на ногах, довершуючи картину помилок.
Для фанатів серії, «Urban Strike» став логічним
завершенням на Сега, витиснувши з концепції, на той момент, максимум, з того,
що вони могли мати, можливо, навіть трошки більше. Хоча наступні частини, що
вийшли на наступному поколінні консолей, отримали деяке визнання, та непогані
оцінки, я сумніваюсь, що хоча б сто людей купили нову консоль заради серії «Strike».
А ті хто купив, мабуть розчарувались, з переходом в 3D, серія відчутно
змінилась. Геймплейна модель значно більше пішла в сторону екшена та ефектів,
нав’язуючи гравцю більш квапливу та динамічнішу гру, що місцями, могла здатись
хаотичною.
Підсумовуючи плюси та мінуси, «Urban Strike»
заслуговує на увагу прихильників серії, всі інші, нічого не втратять, обмеживши
знайомство з серією першою та/чи другою частинами.
Нічний Вегас
|
Казино Мелоуна
|
Фінальна дія гравця
|
Фінал третьої гри без парадів, але з краєвидом
|
+ ПЛЮСИ:
+
Непогана графіка на частині рівнів, покращений вигляд частини моделей
+
Збережені позитивні фішки оригінальної гри
+
Відносно непогана подача сюжету
- МІНУСИ:
-
Гра остаточно втратила зв'язок з реальністю, натомість не реалізувавши
потенціал футуристичного сеттінгу
-
Жахливі піші рівні
-
Частина рівнів виглядає бідно, але фінальний рівень буквально нижче плінтуса
ОЦІНКА
Типове продовження, що експлуатувало раніше
успішну ідею, при цьому вбиваючи її посереднім виконанням, і тим не менш,
лишаючись вище середнього.
|
B+
|
This review (excluding images and otherwise registered
trademarks or other intellectual property that has been used here for
non-profitable purposes of making this review) is copyrighted to Andy Nagorny © 2015. All rights reserved.
Urban Strike is an official
registered property of Electronic Arts Inc. Game and its images are an
officially registered properties of its respective owners. All rights reserved.
Немає коментарів:
Дописати коментар