Огляд MORTAL KOMBAT II SPECIAL

PLATFORM	NINTENDO ENTERTAINMENT SYSTEM
GENRE	FIGHTING
RELEASED	1995
PUBLISHER	JY COMPANY
DEVELOPER	HUMMER TEAM

ВСТУП

Нажаль, цей огляд, не місце для того, щоб описувати феномен найпопулярнішого файтингу дев’яностих. Дана гра називається як «Мортал Комбат», виглядає як «Мортал Комбат», навіть місцями грається як «Мортал Комбат», але все ж таки ним не є.

В час розквіту популярності «Морталу», як його тоді коротко називали, шістнадцятибітки були недоступною розкішшю, за якою люди йшли на прокати, переважно як раз для того, щоб «порубатись» в третю та в другу частини файтингу (саме в такому порядку). Хоча восьмибітки вже набули певного поширення, але файтингів здатних хоч наближено задовольнити гравців, підсівших на «Мортал» на них не виходило. Нехай не ображаються фанати «Стріт Файтер», але залишимо їх улюблений франчайз їм же, а пересічному гравцю хотілось пограти в улюблену драку зі знайомими персонажами та прийомами. По ряду ліцензійних та економічних причин, цим мріям не було дано збутись, але напівсира Тайванська компанія «Джей Уай Кампані» не вперше пішла проти течії та випустила одразу декілька ігор, нелегально розроблених земляками з «Хаммер Тім». Це були неофіційні порти файтингів серії «Мортал Комбат» для восьмибітних консолей. Найбільшою популярністю користувалась гра, що наскільки це було тоді можливо, повторювала «Мортал Комбат ІІ». Вона мала майже таку саму назву, окрім приставки «Особливий».

Початковий екран.

Десь я вас всіх вже бачив…

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Власники «Сегі», а також ті, у кого не було навіть восьмибіток, не ховали зневаги до незаконнонародженої гри. Зрештою зрозуміло, що неофіційна гра, на значно слабшій ігровій системі не могла відтворити всього того, за що любили оригінальний «Мортал», але необхідний мінімум тайванцям вичавити вдалось. Власники НЕС-Денді отримали можливість пограти за знайомих персонажей у відносно-знайомому оточенні. Розробники також відтворили по трійці прийомів для кожного бійця, скопіював їх з оригіналу, щоправда активувались прийоми однаковими комбінаціями для всіх героїв. Культові, для серії, фаталіті, звичайно залишились на 16ти бітах, що на той момент сприймалось як головний недолік та нагадування про недолугість попереднього покоління консолей. Але популярності гри, технічна недосконалість не зашкодила, можливо місцевий, Рівненський ринок не є показовим в цьому відношенні, але неліцензований картридж з «Морталом» коштував близько 20 доларів, відчутна сума на початку дев’яностих в провінції, але це була одна з найдорожчих ігор на своїй приставці, що користувалась відчутним попитом.

Лю Канг перевіряє блок Рептилії.

Двобій посеред епічного моста.

ГЕЙМПЛЕЙ

На відміну від офіційного прообразу, піратське творіння одразу пропонувало грати за 14 персонажів, окрім базових 12 героїв, були доступні боси – Шао Кан та Кінтаро, чогось обізваний як Горо. Базовий геймплей був максимально простим, гравець міг рухатись вперед та назад, підстрибувати, присідати, бити руками, ногами та ставити блок. З сидячого стану удари відповідно ставали підсічкою та аперкотом. Окрім базових рухів, в кожного персонажа були спеціальні прийоми, переважно здерті з оригінальної гри. Спец-прийоми практично не перезавантажувались, так що була можливість використовувати їх поки палець не зісковзне. З врахуванням цих особливостей, бій в «Особливому Морталі» був динамічним та швидким.

Ось такий він, володар зовнішнього світу Шао Кан.

Вітання, можливо у вас немає Мега Драйв, але Ви пройшли «Мортал Комбат»!

ПРОХОДЖЕННЯ

По аналогії з оригіналом, для проходження гри, від геймера вимагалось перемогти в ряді двобоїв, що закінчувались поєдинком з головним босом – Шао Каном. Головна порада гравцю при цьому була одна – не давай противнику опритомніти та бий суперприйомами так довго як можеш.

ВИСНОВКИ

Не буду ханжою, при всій неофіційності продукту, його існування дало багато радості власникам восьмибіток, особливо всім тим, в кого не було можливості придбати більш дорогу консоль. В цих умовах їм хотілось чогось хоча б на зразок популярної гри, і «Хаммер Тім» втілили ці очікування в картриджі.

+ ПЛЮСИ:

+ «Мортал Комбат» для тих, кого видавці вирішили позбавити цієї гри, а пірати «виправили» несправедливість

- МІНУСИ:

- Численні глюки

- відсутність фаталіті

- однакові комбінації клавіш

- прийоми деяких бійців відтворені неправильно

- граматичні помилки

ОЦІНКА Нажаль, піратський статус залишив розробникам певний карт-бланш у вигляді відсутності потенційних претензій щодо якості гри, а жаль, трошки QA доробки і був би кращий файтинг на НЕС.

В-

This review (excluding images and otherwise registered trademarks or other intellectual property that has been used here for non-profitable purposes of making this review) is copyrighted to Andy Nagorny © 2015. All right reserved.

Mortal Kombat is an officially registered property (trademark) of Warner Bros. Entertainment Inc. The original Mortal Kombat game and its images are officially registered properties of its respective owners. All rights reserved. This is review of unauthorized product that may infringe existing copyright. Author of this review has no any relation to mentioned product or its makers.

Огляд MARIO BROS.

PLATFORM	NINTENDO ENTERTAINMENT SYSTEM
GENRE	PLATFORM
RELEASED	SEPTEMBER 13, 1985
PUBLISHER	NINTENDO
DEVELOPER	NINTENDO R&D4

Перша публікація http://www.opengamer.com.ua/super-mario-bros/

ВСТУП

На початку дев’яностих, коли я вперше побачив, а потім і зіграв у «Супер братів Маріо», не можу сказати, що одразу проникнувся знаковістю гри. Та і сам Маріо тоді ще не асоціювався в нас з вусатим водопровідником в кепці, це був просто маленький чоловічок, що біг зліва направо, стрибаючи по «совам» та «черепахам». Виконана, в навмисно примітивному графічному оздобленні гра, на перший погляд виглядала слабше цвітастих та яскравих платформерів, що вийшли пізніше, але тільки на перший, а вже з другого ставало зрозуміло, що в «Маріо» головне не картинка. Простий, та одночасно азартний геймплей, якщо не затягував в гру миттєво, то змушував спробувати її знову і знову, чому, до речі, сприяло і те, що більшість піратських «пробних» картриджів, що йшли разом з приставкою, мали на собі  головну гру платформи, та восьмибітної епохи, так що, буквально, Маріо був в кожній хаті, де була восьмибітна приставка.

Початковий екран.

З фаєрболами грати простіше

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Якщо є можливість відрізати від ігрового процесу все «зайве», провести уявну лінію, за якою залишаться графіка, сюжет, музика, звуки і все-все інше, що прямо не стосується геймплею, а потім від всього цього відібрати назад лише необхідний мінімум, без якого гра неможлива, то ми отримаємо перших «Супер братів Маріо». При цьому, той відібраний мінімум, виявляється квінтесенцією того, що він покликаний представляти. Дизайн рівнів – при всій підкресленій мінімалістичності вийшов іконічним. Сюжет - зроблений до межі, на якій коротко та ясно викладено головну та єдину ціль гри. Проста музика залізає в голову і звучить там годинами. Та що там годинами, крізь роки мільйони геймерів не тільки вгадають ці мелодії з перших трьох нот, але і скажуть, якому рівню чи ігровій ситуації вони відповідали.

«Супер брати Маріо» не винайшли жанр платформера, не є першою грою з цими персонажами, але не буде перебільшенням сказати, що гра стала еталоном цього жанру. В кожного може бути свій погляд на кращу гру взагалі, чи в жанрі, і Маріо не претендує обов’язково на те, щоб завоювати Ваше серце, але з деякими фактами важко сперечатись, наприклад з 40 мільйонами проданих копій, недосяжних і досі не тільки для двовимірних платформерів, але і навіть сучасних блокбастерів. Так, тоді були інші, менш конкурентні часи, та вільніший простір для нових ідей та цілих напрямів, але незалежно від цього, та від ступеню симпатій до вусатого водопровідника, його місце в історії ігрової індустрії зайняте та непорушне. Через це, дуже важко описувати, чи тим більше давати оцінку «Супер братам Маріо», хіба що, передати власні враження, але і вони будуть мало відрізнятись від мільйонів таких саме відгуків, завдяки універсальній іграбельності та простоті.

Вживаючи слово «просто», по відношенню до «Супер братів Маріо», не треба думати, що і сама гра проста. Так, зрозуміти, що робити, та опанувати керування не важко, але раз за разом гра знаходить як вбити Вашого водопровідника, навіть на першому рівні, який ви можливо пройшли до того десятки разів, але впали у провалля через надлишкову самовпевненість, або захопившись бажанням зібрати все. Гра стимулювала до «луту», гравець намагався знайти та зібрати максимум монеток, очок, вбити більше ворогів, до того як скінчиться час. Цей момент привносив чималу реіграбельність, коли згодом виявлялось, що пропустив десь невидимий кубик з життям, або стовбур, що веде на секретну локацію з монетками.

Хоча, повноцінного режиму на двох гравців не було, була можливість гри по черзі, після смерті Маріо, хід переходив до його брата Луїджі, за якого грав другий джойстик, і потім навпаки. Таким чином, гравці могли по черзі позмагатись між собою, хто набив більший рахунок, або хто дістався далі за іншого, у героїчному квесті за звільнення казкової принцеси.

Ідемо вниз у трубу.

Інколи грати доведеться вночі.

ГЕЙМПЛЕЙ

Арсенал рухів та дій Маріо є достатнім та збалансованим для небезпек, приготованих для нього на 32 рівнях гри. Хоча кількісно їх небагато, але за різних обставин вони можуть давати різний результат. Базовим звичайно є рух, переважно вперед, так як екран гри не вертається назад (вліво), а також стрибки, якими можна вбивати більшість ворогів, як падінням зверху, так і підбиванням знизу платформи, на який знаходився противник. Маріо існує в трьох іпостасях, маленький, великий (супер) – після поїдання певного гриба, Маріо виростає вдвічі, і разом з цим може пережити одне вороже потрапляння, що зменшить його в розмірах до попереднього стану, і третій стан Маріо – вогняний, дає йому можливість кидати фаєрболи, що рикошетять та рухаються вздовж підлоги рівня. Фаєрболи - більш зручний спосіб знищувати ворогів, проте після першої пропущеної атаки, Маріо знову зменшиться в розмірах та втратить цю можливість. Так чи інакше, при бажанні та умінні, гру можна пройти і маленьким Маріо, просто зробити це буде важче, адже складність рівнів поступово зростає, а до деяких ворогів не вийде дострибнути, декого і взагалі не вдасться вбити цим способом. Інколи, замість фаєрбола, можна знести ворогів панцирем вбитої черепахи, будьте обережні, цей снаряд може відрикошетити назад у гравця. За вбивства, зібрані монетки, зекономлений час, та стрибок на флагшток – що закінчує кожні три рівня з чотирьох, гравець отримує очки. Цінності в них немає, на відміну від монеток, за сотню яких, Маріо отримує додаткове життя. Рівнозначний приз дається за зелений гриб, який важко, але також можна знайти у невидимих кубиках. Майстри запуску панциру черепахи, можуть теж отримати додаткове життя, за комбо влучань, щоправда за панциром доведеться бігти слідом.

Якщо монетки валяються просто неба, то інші бажані предмети містяться в кубах, яких є декілька видів. Є прості порожні цеглини, які можна розбивати, є разові кубики, що мають в середині гриб, або квітку, є джекпоти, з яких стрибаючи можна вибивати монетки на протязі певної кількості ударів. Також є секретні – невидимі кубики, в таких можна знайти додаткове життя – що спробує втекти від гравця. Гарною знахідкою буде також зірка, що на короткий проміжок часу дарує Маріо безсмертя від атак ворогів, а також вбиває їх дотиком.

Замок дракона такий замок.

А ось і скорочення шляху.

ПРОХОДЖЕННЯ

Час повного проходження гри є питанням відносним. В теорії, досвідчений маріоман може зробити це за півгодини, якщо проходити всі 32 рівні по-чесному. Використовуючи секретні ворп-зони цей час можна скоротити рази в два. Можна розтягнути задоволення на довше, а можна і просто закинути гру, після ряду невдач, коли стрибнув надто пізно або навпаки зарано.

В загальному, рівні гри можна розділити на вісім світів, по чотири рівні в кожному. Перші три з них звичайні, та базуються на різновиді місцевих рівнин, підземель, гір, та підводного світу. Четвертий рівень – завжди замок дракона, різновид підземелля з великою кількістю пасток, а також з фінальним мостом, на якому знаходиться бос-дракон. Бос вбивається двома способами, перший це зберегти «вогняного» Маріо і розстріляти ворога фаєрболами. Другий – перестрибнути супостата та торкнутись сокири на іншому березі – це обрубає міст і дракон падає в лаву. В перших семи випадках виявляється, що дракон був не справжній, а лише одним з дрібніших ворогів у його образі. Відповідно, звільнений героєм персонаж, повідомляє йому сумнозвісну фразу: «Дякую, але принцеса в іншому замку». І все починається спочатку, але вже важче. Дракон також еволюціонує, окрім вогняного подиху починає кидатись сокирами та вести себе агресивніше, шлях до моста теж стає все довший і складніший. У восьмому замку гравця таки буде чекати полонена принцеса.

Гра відома деякими глюками, які можна було використати як на користь, так і на шкоду проходженню, або просто зробити казус, на зразок перестрибування дракона та сокири маленьким Маріо – це закінчувало рівень, при цьому дракон «виживав».

Чи більше вони стають, тим сильніше падають.

І так сім раз…

ВИСНОВКИ

Статус самої успішної гри в історії людства, ускладнює її неупереджену оцінку, проте, якщо забути про титули Маріо, та відкинути часові реалії, все одно не можливо не визнати, що в Нінтендо вийшло зробити справді дуже якісний, іграбельний та азартний платформер, по якому можна викладати як ази цього жанру, так і взагалі підхід до створення ігор.

Супер Маріо Дайвінг.

Я думала ти вище…

+ ПЛЮСИ:

+ Не потрібні

- МІНУСИ:

- Немає

ОЦІНКА Жива класика, що не стає гірше з часом. Нові покоління геймерів звісно не примусиш пройти цю гру, але її мінімум варто спробувати пограти хоча б трошки, а вже тоді спробувати відірватись.

A+

This review (excluding images and otherwise registered trademarks or other intellectual property) is copyrighted to Andy Nagorny © 2015. All rights reserved.

Super Mario Bros. is an officially registered property (trademark) of Nintendo of America, Inc. The game and its images are officially registered properties of its respective owners. All rights reserved.

THE FLINTSTONES: SURPRISE AT DINOSAUR PEAK

PLATFORM	NINTENDO ENTERTAINMENT SYSTEM
GENRE	ACTION/PLATFORM
RELEASED	FEBRUARY 24, 1994
PUBLISHER	TAITO (SQUARE ENIX)
DEVELOPER	TAITO (SQUARE ENIX)

Перша публікація http://www.opengamer.com.ua/the-flintstones-surprise-at-dinosaur-peak/

ВСТУП

Є ігри, що стають відомими одразу після їх виходу, прославившись великими тиражами. Але є ігри, які стають відомими лише у вузькому колі колекціонерів, і теж через свої тиражі. Звичайно, на українському піратському ринку ситуація як завжди була дещо інакшою, і «Флінтстоуни 2», як у нас знали цю гру, в сильному дефіциті ніколи не були, більшість гравців на «Денді», принаймні, спробувала пограти в неї. Але оригінальні картриджі до НЕС, зараз можна знайти хіба що на Інтернет-аукціонах, ціна при цьому буде коливатись між половиною та тисячею доларів. Та що там казати, навіть картонну коробку від картриджу менше ніж за сто баксів віддавати не хочуть.

Якщо зазирнути в історію виходу «Флінтстоунів: Несподіванка на Динозавровому Піку», то тут, мабуть, нічого дивного в цьому і немає. В Європі гра стартувала в лютому 1994 року, а наприкінці літа дісталась і до Америки. Хоча розробником та видавцем гри була японська компанія, релізу на батьківщині вона не побачила. І справа тут не в популярності франчайзу, просто запуск ігрових консолей в Японії, випереджав решту ігрового світу, відповідно шостий та четвертий роки намотували шестнадцатибітні платформи від Сегі та Нінтендо і того ж року вийшли 32-бітки Сатурн та Плейстейшен. В такій кон’юнктурі «Флінтстоуни 2» буквально були грою з кам’яного віку. І хоча Європа та Америка дещо відставали від країни світанку, там теж більшість загалу вже декілька років гралась на Дженесесіс та Супер НЕС. Вироблення картриджу – дороге задоволення, адже собівартість цього носія є відчутною, тому провал продажів міг фінансово поховати видавця через великі затрати на тираж, з цих причин значно важче зрозуміти не те, чому ця гра стала такою рідкісною, а те, чому вона взагалі вийшла.

Початковий екран.

Шо, апять?

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Досвід першої частини гри, не навчив обережності сім’ї Фреда Флінтстоуна та Барні Рамбла. Тому, не дивно, що на цей раз пропали вже не домашні тварини, а їхні власні діти. Перший рівень гри, буде витрачено батьками сімейств на прогулянку до вулкану. Там вони і знаходять свої чад. Все б добре, але несподіване виверження розділяє їх потоком лави. Звичайно, залишається тільки один шлях до порятунку – обійти всю гору по великій дузі, це маршрут власне і формує мапу ігрового світу, по якій гравець пройде решту дев’ять рівнів та дві міні гри: до знайомого по попередній частині баскетболу додався хокей. Традиційні рівні включатимуть з себе звичний мікс доісторичних та не дуже пейзажів, серед яких зустрінуться джунглі, шахти, селища, дім велетня, замок, тощо. Частину шляху доведеться пройти на транспорті – серф-дошці та на птеродактилі. Закінчується шлях біля вулкану, в середині якого і відбувається останній рівень гри. Для остаточної перемоги треба буде здолати двох босів - динозаврів відповідальних за виверження, спочатку «маленького», а потім і дорослу динозавриху-маму.

Хоча, гравцю доведеться грати за обох героїв – Фреда та Барні, одночасно в керування дається лише один з них, причому в доволі оригінальний спосіб – гравець в будь який момент може переключатись між ними і вуаля – Фред став Барні, та навпаки. Можливості грати удвох одночасно немає. Герої мають різні здібності, тому частина місць на рівнях проходиться лише одним з них, на чому зав’язана суттєва частина ігрового процесу.

Мапа ігрового світу

Барні демонструє свою головну здібність.

ГЕЙМПЛЕЙ

В порівнянні з попередньою грою, геймплей продовження розширився за допомогою концепції перемикання персонажів. Умінь сильного та розумного Фреда тепер буде замало. Фред Флінтстоун і досі такий саме вправний з дубцем та не втратив вміння чіплятись за платформи та підтягуватись на них. Але найбільше користі з Фреда звичайно у прямому контакті з ворогами, в тому числі проти босів. Сила удару дубцем так само регульована, і на найвищій відмітці завдає непоправної шкоди противникам печерної людини. На відміну від товариша, Барні, більше підходить для неконтактних сутичок, так як він має зброю для ураження на відстані – це його рогатка. Але головна перевага Барні в меншій вазі, що дозволяє вище стрибати, а також чіплятись за канати та лазити по ним на руках. Керування обома персонажами не викликає проблем по одинці, проте чим далі проходити гру, тим більш оперативно потрібно перемикатись між ними, наприклад перестрибуючи з мотузки на виступ, чи розбивши перепону Фредом схопитись за мотузку під нею вже за Барні. В усьому іншому, ігровий процес був стандартним, та схожим на першу частину, щоправда, як мені це здалось – гра стала легшою, хоча і більш різноманітною в плані динамічної частини рівнів – всіляких шипів, ліфтів, важелів, батутів та місць для стрибків стало більше. Вони значно більше випробовують гравця, ніж більшість ворогів та навіть боси. Але зрештою, система павер-апів значним чином полегшує проходження. По-перше, здоров’я персонажа досить просто поповнити, воно, до речі, і надалі відображається сердечками. По-друге, тепер, життя поповнюються не тільки підбиранням відповідної іконки з обличчям Фреда, але і дається кожного разу, коли гравець зібрав повністю фразу «ябба-дабба-ду» - коронний клич з оригінального серіалу: за кожну зібрану зірочку запалюється одна літера з фрази. Зірочки можна збирати як на рівнях, так і в бонусних секретних зонах, де вони падають дощем, таким чином, знаючи про такі місця, гравець може з легкістю мати двозначну цифру життів, це остаточно полегшить проходження. Не забули розробники і про додаткову зброю – молоток та велику кулю, вони і далі використовуються зі шкали сили, що поповнюється окремим павер-апом у вигляді крил.

Таким був хокей тисячі років тому.

Якщо за п’ять хвилин не виберусь сам то, збігаю додому за драбиною… або перемикнусь на Барні.

ПРОХОДЖЕННЯ

Перша спроба проходження гри, скоріш за все забере у Вас не менше години, особливо, якщо приділити увагу пошуку секретних зон, аби зарядитись додатковими життями, та тим самим зняти більшість проблем. Щоправда, не завжди вийде пересуватись по рівню поспішаючи, етапи на серфборді та птеродактилі, що нестримно летять вперед, змусять повністю покластись на реакцію (або на пам'ять).

Боси знищуються ексклюзивно Фредом, за допомогою дубця, інколи можна кинути молоток. Особливої тактики, окрім стрибків від атак та затискання кнопки удару, немає.

Єдині серйозні складнощі виникли в мене на останньому рівні, з розпеченими жерновами-колесами, що переслідують гравця. Тут нічого вдіяти не можна, окрім як завчити маршрут та швидко виконувати потрібні дії.

Дуже неприємний момент в грі. Хто пройшов – пам’ятає.

З останнім босом жарти погані, це вам не танк з майбутнього.

ВИСНОВКИ

Продовженню вдалось зберегти позитивні моменти оригіналу, і навіть привнести трошки новизни в гру та в цілому зробити непогане поповнення бібліотеки ігор НЕС, нажаль надто пізно, для того, щоб це мало хоч якесь значення, але гру оцінили піратські ринки за колишньою залізною завісою, де восьмибітні консолі запізнились з появою на десятиріччя.

+ ПЛЮСИ:

+ Гра зробила крок, якщо не вперед то в сторону від першої частини, проте залишилась цікавим екшен-платформером.

- МІНУСИ:

- Екстремально пізній реліз.

ОЦІНКА Продовження «Флінтстоунів» має не лише колекційну цінність, це гідний приклад яскравих платформерів того часу, веселий, кумедний, доволі простий в опануванні, а тому особливо цікавий для юних геймерів.

A-

This review (excluding images and otherwise registered trademarks or other intellectual property) is copyrighted to Andy Nagorny © 2015. All rights reserved. The Flintstones is an officially registered property (trademark) of Warner Bros. Animation

Cartoon Network Studios via Hanna-Barbera Productions, Inc. The Flintstones: Surprise at Dinosaur Peak game licensed to Nintendo and Taito, game and its images are officially registered properties of its respective owners. All rights reserved.

THE FLINTSTONES: THE RESCUE OF DINO AND HOPPY

PLATFORM	NINTENDO ENTERTAINMENT SYSTEM
GENRE	ACTION/PLATFORM
RELEASED	DECEMBER 1991
PUBLISHER	TAITO (SQUARE ENIX)
DEVELOPER	TAITO (SQUARE ENIX)

Перша публікація http://www.opengamer.com.ua/the-flintstones-the-rescue-of-dino-and-hoppy/

ВСТУП

На фоні багатьох інших анімаційних франчайзів, сімейка Флінтстоунів, в наших краях, ніколи не стала особливо відомою та популярною, ніби і справді її герої жили тисячі років тому. Напрошується просте пояснення, після падіння залізної завіси, з-за кордону хлинув цілий потік, всього того, що там було відомо на протязі десятків років, наш же глядач мав на ознайомлення з масивом світової масової культури лише першу половину дев’яностих, після чого, люди переключились на відносно сучасні речі. Але навіть так, більшість все ж таки принаймні інтуїтивно знає, що Флінтстоуни це комедійний погляд на те, що буде, якщо перемістити звичайну американську родину в реалії кам’яного віку. Виявляється, що життя не сильно відрізнялось би, хіба що більшість побутових предметів була б відчутно важчою. Не додав популярності франчайзу, нажаль, і повнометражний фільм, однаково і для фанатів мультфільму і для тих, хто був не в темі. Тим не менш, геймери відкрили для себе цю серію, завдяки яскравому платформеру, яким вийшли «Флінстоуни: Порятунок Діно та Хоппі». Щоправда, таку довгу назву запам’ятали не всі, багатьом запам’яталась піратська назва – «Флінтстоуни 3», звичайно жодних підстав для номеру три не було, але в ті часи старі ігри любили позиціонувати додаючи до назви цифри.

Початковий екран.	Сюжет оповідався намальованими заставками
Мапа ігрового світу	Доісторичний саб-урбс.

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Гра починається з короткої, але сумної історії. Прибулець з майбутнього викрадає в сімей Фреда Флінтстоуна та його приятеля Барні домашніх улюбленців – динозаврів Діно та Хоппі. На всяк випадок, він також руйнує машину часу їх приятеля, інопланетянина Газу, та розкидає її шматки, разом з членами обох родин по світу гри. Таким чином, Фред відправляється на пошуки, членів родини та частин від машини часу, зібравши які, можна буде вирушити за домашніми тваринками.

Рівні розташовані на глобальній мапі ігрового світу. В їх оформленні, розробники намагались забезпечити певне кліматичне різноманіття, від доісторичних селищ, лісів та скал, до крижаних печер, підводного світу і навіть прадавньої Японії. В перервах між повноцінними рівнями, Фред зможе зіграти в прообраз баскетболу, з пащеками пеліканів, замість корзин. Зібравши родину та машину часу, Фред відправляється в далеке майбутнє, щоб виправити несправедливість та повернути улюбленців в свій рідний час.

Гра змогла зберегти в собі дуже багато елементів гумору з оригінального серіалу, який передається не тільки в мальованих заставках та діалогах під час гри, але і в оформленні рівнів та персонажів. І хоча, переважну більшість дій по взаємодії з ігровим світом зводиться до биття місцевої фауни дубцем, це зроблено у веселій манері, без надлишку насильства, що і не дивно, на момент виходу пересічний геймер ще ходив у середні класи школи.

Не можна сказати, що «Флінтстоуни» стали безумовним хітом, але і по якості виконання, і по оригінальності, гра стояла вище середнього, більшість критиків оцінила гру в районі 80%. Щодо гравців, то продажі гри не могли конкурувати, скажімо з Диснеївськими брендами, проте певну популярність вона змогла завоювати, на відміну від всіх наступних ігор, що коли-небудь виходили в тематиці Флінтстоунів.

Перший бос.	Доісторичний баскетбол.
Байкери кам’яної доби	Внизу провалля, зверху шипи, а платформи обертаються по колу…

ГЕЙМПЛЕЙ

Життя в кам’яному віці, вимагало від людини, певного рівня фізичної підготовки. Тому Фред Флінтстоун знаходиться в доволі непоганій формі. Особливо до нагоди стане вміння чіплятись за різноманітні платформи та виступи, та підтягуватись на них. Власне цей рух треба навчитись робити особливо вправно, адже промах може результуватись в падінні та загибелі персонажа. Ситуація не рідко ускладнюється рухаючимися платформами, екземплярами фауни, що заважають стрибку, а також інші умови, наприклад шипи на стелі, через які доведеться замість стрибка просто сходити і чіплятись за наступний виступ, якщо пощастить.

За стрибками та підтягуваннями проходить приблизно половина гри, але не забуваємо, що це не тільки платформер, а ще й екшен, в зв’язку з чим, у Фреда є немалий дубець. Дана зброя переважно дозволяє справитись з більшістю ворогів, в тому числі у битвах з босами, якими закінчується кожен рівень (окрім підводного). Сила дубця регулюється затисканням кнопки удару, та відображається окремою шкалою. В більшості випадків вистачить простого удару, на босах варто замахнутись сильніше. Не дубцем єдиним – на рівні Фред може також знайти дистанційну зброю – метальний молоток та рогатку, і яйце, що вибухає на зразок бомби, або міни.

З захисних рухів, Фреду доступний лише аналог присідання, а саме, герой втягує голову в плечі. Може допомогти в ряді випадків, коли небезпека рухається надто низько над гравцем.

Гра перевіряє вміння гравця, адаптовуватись до умов, що змінюються. Якщо на початку гри, рівні мало відрізняються від класичних платформерів, і рухи Фреда є однаковими, то опинившись в умовах снігу та криги, Фред починає шалено ковзати і гравцю потрібно враховувати цю інерцію. Під водою стрибки героя стають довше та вище, але повільніше. Не обійдеться без уроків верхової їзди на динозаврі, на якому можна дострибнути до інакше недоступних ділянок. А у вампірському замку (не питайте, що він там робить) доведеться дещо вивчити рівень, щоб зрозуміти, які двері куди ведуть. Час від часу на роздуми будуть давати лічені секунди, коли гравцю треба догнати човен, або втікати від лави, що раптово починає підніматись вгору.

Здоров’я персонажа відображається традиційними сердечками, над ними написано кількість життів Фреда. І те і інше можна поповнювати по ходу гри, з різноманітних павер-апів, які переважно знаходяться в бочках. З ворогів вибиваються монетки, які витрачаються при використані метальних молотків, рогатки чи яйця-бомби.

Як вже згадувалось, переміщення між рівнями відбувається на глобальній мапі ігрового світу. Інколи, на шляху трапляється баскетбольний майданчик, де не все так просто як може здаватись. Правильно закинути м’яч в «корзину», можна лише з певних точок, а тому промахнутись дуже легко. Всього, на мапі буде три таких міні-гри, розташованих на шляху поміж сімома звичайними рівнями, після останнього з них, Фред відправляється в майбутнє – на восьмий рівень, дії якого відбуваються в футуристичному місті.

Якщо поспішити, то Фред наздожене човен, що пливе під низом.	За молодості, Фред міг проскакати 10 миль верхи, а на динозаврі – ще більше.
Проти лому немає прийому, футуристичний танк приречений на поразку.	Типова доісторична сім’я: мама, тато, діти, динозаври замість собак та прибулець на машині часу.

ПРОХОДЖЕННЯ

Вісім рівнів гри, з першої спроби можуть зайняти в гравця більше ніж годину, успіх залежить лише від того, як гравець освоїв стрибки та зістрибування платформенної складової. Щодо босів, то вони доволі примітивні. Водяний змій дихає вогнем, в перервах між яким його треба бити палкою, або кидатись молотоком. Мавпу та Рокулу потрібно бити посиленим ударом дубця, увертаючись від каміння, та розбиваючи павучків (кажанів?). Стрибаючого велетня з молотком, краще всього і вбивати молотками, так як це дозволить тримати боса на відстані. Мамонта можна присмирити з двох максимальних ударів дубцем в кінці його біжучої атаки. Динозавр-сумоїст краще знищується бомбами та ударами зі спини (хвоста), головне перечекати його атаку на даху над ним. Ну і нарешті сам викрадач Діно та Хоппі - Др. Батлер, що явиться гравцю як останній бос в трьох реінкарнаціях. Спочатку піший – просто сильно його вдарте, після цього він перелазить в робота - легше всього знищується молотками, і на кінець бос пересяде в танк, тут вже не втрачайте шансу, стрибайте поближче до кабіни і лупіть її з усієї сили, в проміжках кидаючи молоток, навіть якщо Вас задіне пострілом, чи двома – це не фатально, в боса здоров’я скінчиться ще раніше. Після того, як Батлер уповзе, друзі всі разом повертаються назад в старий-добрий кам’яний вік.

ВИСНОВКИ

Перша і остання відносно популярна гра по мультсеріалу «Флінтстоуни» вийшла екшен-платформером вище середнього. Його цікаво пройти, проте навряд чи Ви захочете це повторити.

+ ПЛЮСИ:

+ Гра більш різноманітна ніж це було в пересічних тогочасних платформерах.

+ Гарне почуття гумору.

- МІНУСИ:

- Низька реіграбельність.

ОЦІНКА Різноманітність в ігровому процесі, та веселий сюжет, зробили з «Флінстоунів» достойну гру. Так, тут немає революцій, але і цього було цілком достатньо, для любителів тогочасних платформерів.

A-

This review (excluding images and otherwise registered trademarks or other intellectual property) is copyrighted to Andy Nagorny © 2015. All rights reserved.

The Flintstones is an officially registered property (trademark) of Warner Bros. Animation

Cartoon Network Studios via Hanna-Barbera Productions, Inc. The Flintstones: The Rescue of Dino & Hoppy game licensed to Nintendo and Taito, game and its images are officially registered properties of its respective owners. All rights reserved.