ULTIMATE MORTAL KOMBAT 3

 

PLATFORM	SEGA GENESIS
GENRE	FIGHTING
RELEASED	JUNE 1996 (OCTOBER 6, 1995 ARCADE)
PUBLISHER	MIDWAY GAMES, WILLIAMS
DEVELOPER	MIDWAY GAMES, AVALANCHE SOFTWARE

перша публікація http://www.opengamer.com.ua/ultimate-mortal-kombat-3/

УЛЬТИМАТ

Рано чи пізно, це трапляється, великі ігри, що домінують у кадрі роками, уходять в небуття, звільняючи місце, для чогось нового. Інколи це відбувається через чергову частину, що не співпадає з очікуваннями фанатів. Інколи занепад може бути поступовим, і виходить не одне посереднє продовження, перш ніж стає зрозуміло, що справи серіалу кепські. Доля «МК», більше схожа на другий варіант, випустивши дві хітові частини, що не сприймались інакше, ніж найкращий файтинг у світі, Мідвей пішов слизьким шляхом комбінації цих двох ігор в різних варіаціях та на різних платформах.

Пам’ятаючи ті часи, я не можу сказати, що спочатку такий підхід викликав, негативне сприйняття спільноти. Навпаки, поки ефект оригінальних ігор був сильним, всі фанати хотіли більше контенту, в першу чергу бійців, що було безумовно підігріто кардинальними змінами третьої частини. Восени 1996 року, на нове покоління консолей, вийшов так званий «МК Трилогія», що об’єднав три гри серії і на той момент, здавався піком мрій шанувальників, особливо в Україні, де і Сега, багато кому була недоступною розкішшю, адже в одній грі були зібрані всі три частини, що давало можливості самих цікавих комбінацій поєдинків. Щоправда, більшості гравців довелось обмежитись розширеною варіацією «МК3», що вийшла роком раніше, і в народі, отримала назву «Ультимат».

Нажаль, порт для Сега, цього разу, дуже сильно підкреслив різницю не тільки з наступним поколінням платформ, але і з головним конкурентом від Нінтендо. Власне, гра поступалась і попереднім частинам на самій Сега. В намаганні увіпхнути в картридж, якомога більше бійців, розробники були змушені жертвувати різноманітними фрагментами гри. В результаті, «Ультимат», не являв собою тої закінченості, що була знайома нам по попереднім іграм. Зрештою, багато геймерів, зробили логічний висновок, навіщо грати в гібридну версію «МК3», якщо за старих героїв можна комфортно пограти в «МКІІ»?

Оновлений логотип	Вибір режиму гри
Екран вибору бійців	Один з найочікуваніших героїв

НОВЕ, ЦЕ ПОГАНО ЗАБУТЕ СТАРЕ

Що ж змінилось в новій-старій грі? Гра зберегла арени з третьої частини, та отримала 5 нових рівнів, з переліку персонажів зникла Шива, але додались ніндзя та асасінки різноманітних кольорів, пропала частина голосового супроводу (імена бійців більше не оголошуються вголос), змінились декілька фаталіті, та зникли анімаліті і мерсі, про що навряд чи хтось пожалів, зате додалось нове добивання – бруталіті – фатальне комбо, що розбивало противника на шматки та кістки.

Графічно Ультимат серйозно здав, нові задні плани, виглядали слабенько, нові-старі персонажі - були бляклою тінню тих, що ми знали по «МКІІ». Навіть меню втратило колишній лоск. Якщо «МК3» виглядав трошки світлішим за попередника, то Ультимат був просто тьмяний. Враховуючи бідніший звук, гра апелює до останнього аргументу – якості геймплею та додатковому контенту. На щастя, вони тут є.

Сюжет поновили лише «картками» з історією додаткових бійців, так що, концептуально та міфологічно, Ультимат, це все одно третя частина, в яку нашвидкоруч, вписали колишніх персонажів. Як і в «МКІІ», їх моделі абсолютно однакові, просто виконані в різних кольорах (фактично дві моделі, жіноча та чоловіча). Кітана відтепер стала донькою Шао Кана, та була звинувачена у зраді, після того, як вбила Мілену. За принцесою полює сестра вбитої – Джейд, колишній секретний персонаж з «МКІІ», при цьому саму Мілену оживили.

До гри вернулись не тільки три базових ніндзя з «МКІІ» - Рептилія, Скорпіон та Саб-Зіро у масці, але і також раніше секретні Смок та Нуб Сайбот. Смока відкривали кодом, а Нуб Сайбот у версії для Сега був доступним одразу. Компанію їм складуть Ермак та Рейн – обидва породження навколоігрових чуток та фальсифікацій. Ермака (чиє ім’я взагалі абревіатура помилки в програмі, та немає відношення до москвинського дослідника Сибіру, щоб Ви там не думали) шукали, ще у першій частині, що підбурювалось також пранками непорядних членів комьюніті, а Рейн став результатом хуліганства розробників на аркадній версії Ультимату, що зрештою ожило, у вигляді нового бійця, під час релізу на домашні консолі.

Битва в пустелі

Сайрекс виконує брейк танок

БРУТАЛІТІ

Як читачу вже стало зрозуміло, Ультимат не був популярним ні за графіку, ні за оригінальність. На зразок того, як і зараз, хардкорні фанати третього «Квейку», грають версію зі спрощеними графічними налаштуваннями, фанати «МК», які за декілька років наїлись гарної графіки, та не приділяли їй настільки уваги, концентрувались на голому геймплеї.  Таким чином, Ультимат був позитивно сприйнятий заради нехай невеликого, але все ж таки нового геймплейного контенту.

Найпершим викликом стали бруталіті, комбінація із 11 кнопок, була не тільки складною до запам’ятовування, але і до виконання. Натискати треба було швидко та точно, але тим приємніше було, коли добивання виходило.

Для хардкорних фанатів, звичайно, було принципово, освоїти нових бійців. В якості додаткової розваги, в нагоді стались можливість грати матчі на витривалість у мультиплеєрі, та турнірний режим на вісьмох бійців.

Звичайно, немає потреби детально описувати механіку ігрового процесу, що лишилась один в один від «МК3», лише зазначимо, що певні зміни були внесені з міркування балансування геймплею. Частина персонажів отримала нові рухи, при тому, що невелика частина старих, була змінена. Дехто отримав нові комбо, а частина старих була зроблена менш травматичною. Також, роздачі, відтепер, можна було розпочинати ударами в стрибку, що збільшило можливості їх застосування.

Невеликі зміни були зроблені у штучному інтелекті, з метою покращити його, але в результаті гравці швидко знайшли нові прогалини, що з’явились у поведінці комп’ютера, це дозволяли легше розправитись з затисненим в куток ворогом, підловити комп’ютер на певних діях, або, при бажанні змусити топтатись на місці.

Піт фаталіті збереглись з «МК3»

Ще одна нова арена

НОВИЙ ФОН

Ніби, виправляючи, короткість турнірної драбини у «МК3», або можливо, для того, щоб більше використати нових бійців, у грі на проходження в Ультиматі, добавили ще одну драбину, під назвою рівня «Майстер». У турнір повернули матчі на витривалість, вже забуті з часів першої частини. Ще однією «серйозною» зміною, стала заміна кольору фону при виборі рівня турніру, що тепер став синім, хоча сміятись над цим, мабуть, неввічливо.

  

Кітана потрапила в сіті Сайрекса

Кун Лао закінчує бруталіті

ВИСНОВКИ

Ультимат, очевидно, не став новою високою точкою в серії, але зміг забезпечити новий контент для багатьох фанатів, що награлись у дві попередні частини, та хотіли чогось нового. На помираючих шістнадцятибітках, та особливо Сега Дженесіс (Мега Драйв), і така гра була очікувана, хоча і не всі сприйняли відносно той самий продукт, особливо через якість, що мінімум не стала ліпше. Це позначилось і на продажах, які відчутно відстали від рекордів попередників. Нове покоління приставок, несло як нові ігри в жанрі, так і його переосмислення загалом, перевівши фокус з ігрових автоматів на домашні платформи. Звичайно, старих консолей, ця тенденція не стосувалась, тому лишалось ще раз совати в слот заграний картридж.

  

Вибір турнірної драбини

Бруталіті завершавс обов’язковим фонтаном крові

+ ПЛЮСИ:

+ Повернення старих та введення нових персонажів

+ Бруталіті

- МІНУСИ:

- Графічно та у відношенні звуку, гра здійснила крок назад

ОЦІНКА Сьогодні, Ультимат, був би сприйнятий, як різновид DLC, або розширеного перевидання, але навіть в такий якості, на Сега, це була гра вище середнього.

В+

This review (excluding images and otherwise registered trademarks or other intellectual property that has been used here for non-profitable purposes of making this review) is copyrighted to Andy Nagorny © 2015. All rights reserved.

Mortal Kombat is an official registered trademark of Warner Bros. Entertainment Inc. Ultimate Mortal Kombat 3 game is licensed to Sega, developed and published by Midway Games, game and its images are an officially registered properties of its respective owners. All rights reserved.

MORTAL KOMBAT 3

PLATFORM	SEGA GENESIS
GENRE	FIGHTING
RELEASED	1995 (APRIL 15, 1995 ARCADE)
PUBLISHER	MIDWAY GAMES, WILLIAMS
DEVELOPER	MIDWAY GAMES, SCULPTURED SOFTWARE

перша публікація http://www.opengamer.com.ua/mortla-kombat-3/

НОВИЙ ПОВОРОТ

Довівши свою ідею до абсолюту в другий частині, Мідвей нарешті відчули, що в них з’явилось право на певні творчі експерименти та пошуки. Хоча, чисто з комерційних міркувань, час робити повністю нову гру не настав, адже геймери хотіли ще більше «Мортал Комбату», і було б фінансовим злочином, не дати їм його, але третя гра в серії, очевидно стала віддушиною для розробників.

Звична, та вже ніби природня, для серії, стилістика, була розвернена на 180 градусів, від східних мотивів до абсолютно західних та сучасних. Ще нещодавно, Ви могли битись у середньовічному подвір’ї, перед очима ченців, або на фентезійно-містичному фоні. Тепер аренами битви стали урбаністичні пейзажі, звичні ніндзя змінились футуристичними кіборгами, а решта персонажів посучаснішали у зовнішньому вигляді.

Мідвей, що і раніше, намагався бути максимально мультиплатформенним, відтепер зробив мінімальну паузу між різними версіями, порти для приставок вийшли в тому ж, 1995 році, що і аркадний варіант. Реліз супроводжувався рекордною, для файтинга, промоушен-кампанією, щоправда, сумнівно, що вона мала більший ефект, ніж популярність попередніх частин. Так чи інакше, на головних платформах Сега та Нінтендо, третя частина продалась меншим тиражем ніж друга, але все одно перевалив за мільйон копій на кожній. Гра рахується успішною в комерційному плані, проте її сприйняття фанатами було неоднозначним.

Першою претензією, до «МК3», стали персонажі. Багато хто, був розчарований, не знайшовши в грі знайомі обличчя, іншим не сподобались нові, ну а хтось і взагалі не сприйняв графічні рішення, використані при відображенні та анімації персонажів. В другу чергу, частині фанатів не сподобався ігровий процес, що вперше, справді відчутно змінився. Трошки легше, фанати проковтнули революційну зміну в стилістиці, в якій від попередньої частини залишився лише логотип з дракончиком.

Частина незадоволення, відобразилась і в статтях критиків, але на цьому фронті, «МК3» був сприйнятий значно тепліше. Більшість видань високо оцінили гру та привітали новації, в першу чергу графіку та поліпшений штучний інтелект. Проте, і для рядових фанатів, і для критиків, було очевидно – серія змінилась, і вже ніколи не буде такою, як колись.

Що ж до України, то місцева геймерська публіка, у переважній більшості, не побачила проблем у розвороті серії в новому напрямі, адже одночасно були популярні обидві гри, лише з невеликим перекосом в сторону новішої версії. Це пояснюється тим, що феномен «МК», як і багато інших речей, запізнився з приходом до країни, мало хто встиг награтись у «МКІІ» до того, як його продовження стало доступним, а тому, більшість гравців побачила обидві гри одночасно. При безпосередньому порівнянні, «МК3» виглядав більш виграшно, через більшу кількість геймплейних фішок та швидший темп гри. Для тих, хто одразу звикнув, до розширених можливостей, їх катастрофічно не вистачало у більш чинному та позиційному попереднику.

Гра обзавелась епіграфічною фразою: «немає знання, яке б не давало сили»	Логотип дещо змінився, але зберіг дракончика
Стартове меню	Оберіть вашого бійця, зверніть увагу, навіть знайомі обличчя вже не такі знайомі

НОВІ ОБЛИЧЧЯ

Розробники, без особливих складностей, пояснили революційну зміну сеттінгу у грі. Втомлений, постійними невдачами своїх працівників у турнірі, а також засмучений, власним програшем якомусь ченцю, імператор Шао Кан вирішує вторгнутись у земний вимір, та вирішити свої проблеми раз і назавжди. За допомогою жерців, очолених вірним Шен Цунгом, він оживлює на Землі свою колишню королеву – Сіндел, та завдяки цьому, робить наш світ, частиною свого виміру. Це в процесі забирає душі мільярдів людей. Вціліли лише лічені бійці, чиї душі охоронялись Рейденом. Від нього вони і дізнаються, що для того, щоб врятувати Землю, та повернути людей, потрібно нанести остаточну поразку Шао Кану.

Боротьбу проти імператора, звичайно очолює Лю Канг, якому допомагає Кунг Лао. Їм буде допомагати Саб Зіро, колишній ніндзя, що скинув маску та посварився зі своїм колишнім кланом. А також, старі знайомі Соня та Джекс, афроамериканець обзавівся металевими імплантантами замість рук, обоє, вони як і раніше, переслідують Кано. Останній, до речі, також має відношення до травм Кабала, що вимушений через це користуватись респіратором, Кабал також підсилює сили добра. І без того Різношерста компанія, поповнюється поліцейським Страйкером та індіанцем Найтвулфом.

Сили зла, очолені Шао Каном, представлені ще більш різноманітною юрбою. Зі старої команди, залишились Шен Цунг та Кано, що втік до Зовнішнього виміру. Але загалом, лиходії вперше виступатимуть у меншості, що не переломлюється навіть, якщо рахувати напівбоса – кентавра Мотаро, та прихованого персонажа Смока – ще одного ніндзя, що був насильно роботизований. Двоє інших кіборгів, Сайрекс та Сектор, по сюжету полюють на Саб Зіро – якому вдалось уникнути  цієї долі. Королева Сіндел, що ожила, так само серед доступних персонажів, разом зі своїм чотирируким охоронцем, шоканом жіночої статі Шивою, остання, щоправда стурбована генеральським призначенням Мотаро, через ворожнечу їх рас, а тому її подальша роль лишається під питанням.

Ознайомлення з сюжетом і надалі відбувається за рахунок тексту. Якщо не чіпати керування на стартовому меню, гра буде видавати бекграуд кожного бійця, станом на початок оповідання, та загальну історію «МК3».

Графічні рішення, використані, при створенні «МК3», були більш сучасними, вперше в серії були використані задні плани, що були відрендерені з тривимірних сцен. Спрайти бійців, стали меншими та позбавились кіношності, тепер вони виглядали, як звичайні цифрові зображення. Позбавились, розробники, і насичених кольорів, гра виконана у більш блідих тонах, ніж попередник. Не можна також і сказати, що зміни були заточені під шістнадцятибітки. Окрім аркадних автоматів, гра орієнтувалась і на наступне покоління приставок, що могло дозволити більші графічні радощі. Тим не менш, версія для Сега, у порівнянні з «МКІІ», все одно не є графічно гіршою, навпаки, багато нововведень у кадрі, в тому числі спецеффекти та анімації нових рухів, виглядали добре, та були сприйняті позитивно. А швидкість геймплею, та згладжування зображення на телевізійному екрані, приховали більшість недоліків.

Ухід в стилістиці, від східних ноток, відобразився і на музиці в грі, що стала сучаснішою та динамічнішою. Звуковий супровід зберігся, по добрій традиції, являючи один з найкращих прикладів на Сега. Голос Шао Кана знову неперевершений, а крики, вигуки, звуки ударів та інші ефекти, звучать роздільно і чітко. Якщо фаната гри поставити з зав’язаними очима поруч з телевізором та приставкою з грою, за декілька хвилин він зможе ідентифікувати, хто і з ким б’ється.

Ось таким чином розповідається про персонажів	До третьої частини, Мідвей встиг посваритись з більшістю колишніх виконавців ролей бійців, тому їх замінили новими акторами
Шива, перейняла естафету чотирируких персонажів від Горо та Кінтаро	Комічне фаталіті Лю Канга

КОМБО АБО РОЗДАЧІ

Головним нововведенням в геймплеї «МК3», стали, так звані комбо, або «роздачі» - комбінації ударів, що виконувались по натисненню запрограмованої послідовності кнопок, і так довго, як комбінація не переривалась атакуючим гравцем, жертва не могла зупинити серію ударів. Існували роздачі, якими практично можна було закінчити поєдинок, що не встиг початись. Також, можна було вибити з ворога більше життя, чим в нього навіть лишалось. Інформація про виконане комбо, з’являлась збоку на екрані, що не могло не потішити того, хто його виконав.

Ще однією новинкою, став біг, та відповідно шкала бігу (спільна і для комбо), що мало зробити гру більш атакувальною («МКІІ» іноді звинувачували в орієнтованості на оборону), проте не можна сказати, що переваги бігу, значно перекривають побічні ефекти від закінчення шкали, ключ до успіху тут – правильне та вчасне використання.

Вперше в серії, і одними з перших у жанрі, «МК3» ввів поняття інтерактивних рівнів, таким чином аперкот, на частині арен, викидав противника рівнем вище та переносив бій туди, наприклад з метро на вулицю, або з кімнати на дах будинку.

Цікавою фішкою виявилось «мéрсі», або пощада, коли переможець, замість добивального руху, повертав переможеному невеличку частину енергії, а бій продовжувався. Мерсі, було необхідною умовою для «анімаліті» - нового різновиду фаталіті, що розвився зі слухів фанатів попередньої частини гри: переможець перетворювався на певного звіра, та з’їдав опонента.

Звичайні фаталіті також лишились в грі, їх знову доступно по два, для кожного бійця плюс три піт-фаталіті. Стиль фаталіті, ще більше відійшов від оригінального «МК» у сторону гумору, хоча і чорного. Розрізання та спалювання, звичайно лишились, але не обійшлось без екзотики, на зразок падіння ігрового автомату, самознищення, портативного пресу, годування бомбою та навіть дезінтеграції цілої планети. З попередника, у третю частину, також перейшли спірні френдшип та бабіліті.

Перед кожним матчем, з’явився екран з відображенням супротивників, на якому обидва гравці, мали декілька секунд, щоб ввести шести-символьний код, що міг привнести у поєдинок певні модифікації, але це вже можна віднести до менш значимих новацій.

В загальному, нововведення, хоча і змінили гру, але не змогли змінити концепції «МК», персонажі і надалі мають рівні базові показники, а спеціальні атаки не несуть загрози, що могла б зламати хід гри. Звичайно, введення довгих програмованих комбо, можна в певному роді, розглядати як потужний суперприйом, але говорити про перелом у традиційному, демократичному підході в серії, було ще рано. Як і раніше, будь яким бійцем можна перемогти будь якого іншого бійця, за певної майстерності і без жодних фаєрболів чи іншої магії, хоча так, роздачі похитнули ігровий баланс в сторону гравців, що могли ефективно їх виконувати. Проте, не дайте новим фішкам ввести Вас у оману, можливо «МКІІ» та «МК3» на перший погляд виглядають як далекі родичі, на ділі, це все ще той самий файтинг, лише з деякими додатковими можливостями.

Тільки що Кабала аперкотом викинули з підземки на вулицю	Кіборг Сайрекс святкує перемогу
Один з сучасних бекграундів – підземка метро	Проте збереглись і арени з більш класичним виглядом

ОБЕРИ СВОЮ ДОЛЮ

Закінчуючи розмову про зміни в геймплеї, варто згадати одиночну кампанію, де тепер було три турнірних драбини, з різною кількістю бійців. Досить спірне нововведення, що скоріш за все, викликано аркадною орієнтованістю оригінальної версії, адже не у всіх є час та жетони, битись з усіма бійцями підряд, тому можна обрати коротші сходи, та за шість матчів дістатись до Шао Кана.

Імператор, та його генерал, кентавр Мотаро відтепер стали доступними персонажами в мультиплеєрі, за умови активації відповідного коду. Так само, ігровим вперше став Смок, звичайно не ніндзя, а вже як кіборг. Можливість грати за босів, стала, в якомусь сенсі втіленням ще однієї мрії гравців франчайзу, але і стала початком розростання гри в ширину, що остаточно проявилось в наступних іграх серії, в яких кількість персонажів зростала нездоровими темпами, компенсуючи відсутність суттєвих зрушень в геймплеї. Звичайно, це не стосується «МК3», де навіть не всі фанати, змогли проковтнути кількість таких змін.

Ті ж, хто, підсів на нову частину, за звичкою завели новий блокнот для записування комбінацій, разом з роздачами, добивальними рухами, спецприйомами, кількість послідовностей у деяких бійців перевалювала за півтора десятка.

Шість іконок внизу екрану, це і є модифікуючий код, що вводився обома гравцями одночасно	Тут можна вибрати турнірну драбину
Екран поразки	Шен Цунг обзавівся стильним макіяжем, та борідкою

ВИСНОВКИ

Прихильники серії, та просто критики, не мають спільною думки, стосовно того, коли «МК» досягнув свого піку, одні вважають, що таким піком є друга частина, інші схиляються до третьої. Я би сказав, що піком була не конкретна гра, а період, від виходу «МКІІ», до моменту, коли ми награлись в «МК3». Це одночасно і дві різні гри, і дві однакових, кожна підкупала чимось своїм. Але вихід «МК3», змусив нас поглянути інакше і на другу частину, в якій ми переоцінили важливість стилістики та стриманішого геймплею. Що ж до самого продовження, то навіть, якщо Ви не прихильник різких змін, все одно важко не визнати, що «МК3» є нечастим прикладом того, як при великій кількості новацій, розробникам все одно вдалось залишитись в рамках оригінальної концепції, та не розчарувати фанатів, як це часом відбувається з сіквелами великих ігор. Нововведення «МК3» не перехилили гру за межу, за якою еволюція стала б революцією.

В контексті консолі від Сега, для справедливості, потрібно зауважити, що після стрибка, від оригінальної гри до продовження, третя частина не мала технічних можливостей, повторити цей ривок, проте певне зрушення відбулось геймплейно, і віддамо належне розробникам: треба було мати сміливість, щоб експериментувати з успішною моделлю, а не штампувати стару гру в новій обгортці. Можливо, саме цієї сміливості, їм не вистачало в наступні роки, коли серія почала поступово здавати свої позиції. З іншого боку, ніщо не вічне, всі ігри, мають зльоти та падіння, секрет в тому, щоб насолоджуватись найкращими моментами, аби потім пам’ятати їх, як ми і досі пам’ятаємо найкращі часи «МК».

+ ПЛЮСИ:

+ Так само топова для Сега, графіка

+ Традиційно для серії якісні музика та звук

+ Велика кількість нововведень, що змінили геймплей, та зрештою були позитивно сприйняті гравцями

- МІНУСИ:

- Зміна стилістики гри сподобалась не всім фанатам серії

- Після того, як «МКІІ» дісталась майже верхньої планки приставки від Сега, «МК3» не вражає гравця аналогічним стрибком у якості

ОЦІНКА Дещо відмінний, від свого попередника, «МК3» вийшов не гіршим і не кращим, він по-своєму інакший в геймплеї та дизайні, але так само являє собою одну з головних ігор для Сега.

А

This review (excluding images and otherwise registered trademarks or other intellectual property that has been used here for non-profitable purposes of making this review) is copyrighted to Andy Nagorny © 2015. All rights reserved. Mortal Kombat is an official registered trademark of Warner Bros. Entertainment Inc. Mortal Kombat 3 game is licensed to Sega and developed and published by Midway Games, game and its images are an officially registered properties of its respective owners. All rights reserved.

MORTAL KOMBAT II

PLATFORM	SEGA GENESIS
GENRE	FIGHTING
RELEASED	SEPTEMBER 13, 1993 (OCTOBER 8, 1992 ARCADE)
PUBLISHER	MIDWAY HOME ENTERTAINMENT
DEVELOPER	PROBE SOFTWARE

перша публікація http://www.opengamer.com.ua/mortal-kombat-ii/

МОРТАЛ КОМБАТ В КВАДРАТІ

Після виходу першої частини «Мортал Комбат», геймерська спільнота похитнулась, ніби побитий персонаж цієї гри, що стоїть смикаючись, в очікуванні фаталіті, а авторам гри, на чолі з Едом Буном та Джоном Тобіасом, треба було буквально, лише закінчити почате, щоб остаточно полонити бідні душі фанатів комп’ютерних бійок. «МК» вже увійшов в історію індустрії, та можна казати, що і в історію сучасної масової культури, але до безроздільного панування в жанрі, ще лишався один, проте великий крок – створити продовження, що безроздільно зійде на п’єдестал головного файтингу земного виміру.

В «МК» було що поліпшувати. Перша частина встановила високу планку, в тому числі по відношенню до себе самої, але ринок не зрозумів би ще однієї гри на сім бійців з восьмибітними задніми планами, та вже набридлі відбивання голів та спалювання живцем. Потрібні були поліпшення: якісні, та одночасно кількісні. Творці серії, не стали розмінюватись по дрібницям, бачачи наочно, як було сприйнято першу частину, вони вдруге вдарили точно в ціль, та створили файтинг мрії.

Хоча наступні частини, показали, що можна додати в гру ще більше всього, «МКІІ» виглядає настільки завершеним, як можливо не виглядає жодна з наступних ігор серії. Розробники залишили стилістику оригіналу, та приділили максимальну увагу доведенню вже присутніх елементів гри до якщо не ідеального, то близького до нього вигляду. Ці зусилля не пройшли непоміченими, гра отримала визнання критиків та любов фанатів, як результат, продажі «МКІІ» вимірюються сотнями мільйонів доларів. Одна з причин цього успіху, також лежить в мультплатформеності гри, яку легше сказати на чому тільки не видавали. Версія для Сега не стала виключенням і так само була розкуплена майже двомільйонним тиражем в одній лише Америці.

Переходячи, детальніше, до підзвітного порту гри, треба почати з того, що тепер гравцю не треба було навіть морочитись з жодними кодами, вся кров та фаталіті були повністю перенесені з ігрових автоматів, та доступні з першої секунди. З негативу, що могли помітити лише ті, хто грав версію на автоматах, можна навести недоліки, викликані технічними обмеженнями приставки: постраждали кількість кольорів, нормальні тіні, кількість та якість музичного супроводу та частина голосового вмісту. Проте на самій приставці, був знову досягнутий піковий, на момент релізу, результат. Це було на часі, так як, конкуруючий реліз на Нінтендо, не планував пасти задніх, навчені сумним досвідом низьких продажів першої частини «МК», японці зацензурували тільки локальну версію гри, а Американський реліз вийшов у всій красі, і лише незначним чином відстав в тиражі від Сега.

В Україні, «МКІІ» запам’ятався залами ігрових приставок, де він, наряду з третьою частиною, домінував над всіма іншими іграми. Хтось йшов на прокат одразу після уроків, а хтось, не міг дочекатись, і прогулював скучні заняття прямо в ігрових залах. Хтось залишався голодний, бо спускав на гру гроші, дані йому на обід. Комусь на прокат могли дати гроші батьки. Але траплялись і ексцеси, на зразок крадіжок батьківської зарплати та втеч з дому. Не рідко горе-втікачів знаходили прямо за черговою годиною гри в «МК».

Вартість такої години гри, коштувала приблизно два долари. Враховуючи, що часи були складні, і не всі сім’ї мали дохід більший за сотню, це була немала сума, тому не рідко можна було побачити, як діти брали лише 10-20 хвилин гри, аби наблизитись до «МК» хоч на трошки. Ну і звичайно, жоден прокат не обходився без юрби тих, в кого не було грошей навіть на десять хвилин, вони очікували, коли на горизонті з’явиться хтось без друзів, щоб набитись йому в компаньйони, а решту часу галділи за стійкою, дивлячись на те, як грають інші. Зазвичай, серед таких «завсягдатаїв», були ходячі довідники по всім іграм серії, що знали на пам'ять, та могли виконати всі прийоми та фаталіті. Поступово, геймерський світ відкривав для себе проблему, більш наболілу, ніж насильство – ігрову залежність. Що звісно лише збільшувала кількість нападок зі сторони борців з іграми. Не обійшлось і без поразок: в Німеччині «МКІІ» було повністю заборонено, за «прояви надмірного насильства та жорстокості по відношенню до представників людського роду». Ну що тут сказити, хто як не німці добре розбирається в кваліфікації проявів надмірного насильства та жорстокості по відношенню до представників людського роду, тому їм видніше. В будь якому випадку, така заборона була гуманніше, ніж японська версія гри, з зеленою кров’ю та чорно-білими фаталіті.

Стартовий екран	Початкове меню відображало ставший іконічним логотип
Екран вибору бійців, містив 12 персонажів	Перша арена

КРАЩЕ, БІЛЬШЕ, КРАЩЕ

За зізнанням самих розробників, друга частина мала отримати все те, на що не вистачило часу при створенні оригінальної гри. Це також стосувалось і сюжету, який дещо набрав глибини. Повноцінних заставок, звичайно гра не отримала, але текстове наповнення, поки що справлялось з зростаючою кількістю питань гравців: чому все саме так, а не інакше.

Зазнавши поразки у своїх планах перемогти земних бійців, Шен Цунг випрошує у повелителя Зовнішнього світу Шао Кана можливість спробувати ще раз, а також, в процесі пощадити його життя. Для поліпшення власних шансів, лиходії вирішують провести наступний турнір безпосередньо у своєму вимірі, а Шен Цунг отримує в кредит власну молодість. Покровитель Земного виміру - Рейден, збирає на другий захід змішану команду. З першої частини повертаються Лю Канг та Джонні Кейдж, їх підсилять друг Лю і також монах - Кунг Лао, та колега Соні Блейд, яку він збирається врятувати з полону – афроамериканець Джекс. Саму Соню Блейд, та її супротивника Кано, можна побачити прикованими біля трону Шао Кана, на одній з арен гри, обох було ув’язнено імператором за те, що через обмеження у кількості пам’яті, доступної для гри, вони не влізли в реліз. Але без гарних леді силам добра не обійтись, у симпатіях до земних бійців підозрюється одна з ассассінок Шао Кана – Кітана.

Обновив компанію і Шен Цунг, що з боса був понижений до доступного персонажа. В гру повернулись з мерців Скорпіон та Саб Зіро, а також додався ще один ніндзя - раніше секретний боєць Рептилія, сестра Кітани – Мілена, та урод з лезами на руках - Барака. На вершині турнірних сходів, в якості босів, на гравця чекатимуть сам імператор Шао Кан, та його охоронець Кінтаро – філіал покійного Горо.

Згідно канону, другий турнір, також був виграний Лю Кангом, проте гра містить текстові заставки для варіантів виграшу кожного з доступних персонажів.

Намагання зробити продовження більш мрячним, за першу гру, автори відобразили це і у кольоровій палітрі. У порівнянні з попередником, «МКІІ», спершу, вражає насиченістю темних кольорів. Цього разу, заднім планам приділили значно більше зусиль, в версії для Сега їх витягнули як раз на той рівень, щоб вони більше не контрастували з більш деталізованими фігурками персонажів. Самі арени вийшли різноманітнішими, виконаними в різних тонах, на них буквально, стало приємно битись.

Моделі персонажів, як і раніше, були виконані дідівським способом: акторів знімали на відеокамеру (не цифрову!), а потім на комп’ютері видаляли фон з робочих кадрів, яким судилось перетворитись на спрайти в грі. Звичайно, у випадку з персонажами ніндзя та ассассінками була використана технологія підміни кольорів, але це зрозуміле рішення. Краща якість спрайтів була досягнута і ліпшою якістю камери, і тим, що самі спрайти пройшли суттєве доопрацювання, особливо, стосовно відкритих частин тіла бійців. В результаті, бійці вийшли як живі.

Решта графічних цукерок, полягала в поліпшених ефектах спеціальних прийомів: блискавок, фаєрболів, інших дистанційних атак, а також звичайно в нових, різноманітніших фаталіті.

Про звук, та музику в грі, важко сказати більше, ніж те, що «МКІІ» можливо один з найкращих, у цьому сенсі, прикладів на всій Сега «Дженесіс» («Мега Драйв»). Електронні ритми композитора серії Дена Фордена, лягли ідеальним фоном, як на поєдинки, так і на миті між ними. Загалом, гра звучала так, що в якісь моменти здавалось, що перед Вами інша приставка. Звукові ефекти, були виконані голосно та чітко, кожен удар, вигук, стон були розбірливі, але особливо вражала голосова озвучка, злий голос диктора оголошував початок бою, переможця, чисту перемогу, фаталіті і звичайно запрошував добити опонента. Цей голос неможливо описати, без нього, важко уявити і гру, і серію, і всю стилістику «МК», якою вона нам запам’яталась.

Сексі 90-ті стайл	Скорпіон, ховаючи гаманець, відступає від Джекса
Таємний, у першій частині Рептилія, увійшов до продовження на правах звичайного персонажа	Саб Зіро отримує по пиці від невидимого Рептилії

ВЕСЕЛІ ФАТАЛІТІ

У продовженні не стали суттєво міняти і без того вдалі бойову систему та керування. По-перше ігрова швидкість виросла, особливо це відчувалось на Сега, де таким чином хотіли викрутитись за недоліки консолі у порівнянні з конкурентами. З невеликих змін, стали більше розрізнятись обидва удари ногою, були додані удар рукою з присядки, та «вертушка», що відкидала противника не гірше ніж аперкот. Час на удари став меншим, що зробило можливість їх більш швидкої комбінації при атаці.

Головний принцип рівності персонажів був збережений, і за винятком спеціальних прийомів, всі базові рухи та показники героїв знову були абсолютно однакові. Щодо спеціальних рухів, то їх кількість збільшили, а деякі з них, тепер можна було використовувати в повітрі. Шен Цунг, що став доступним персонажем, зберіг можливість перевтілюватись в інших бійців і  під керуванням досвідченого гравця, становився особливо небезпечним супротивником.

Але звичайно, продовження не було б собою, якби не нові фаталіті. Цього разу, їх зробили по два, на кожного персонажа. З нових способів добивання, можна згадати поїдання драконом, викрадення душі, розрізання на двоє вздовж, відривання рук, поїдання живцем, роздування з вибухом тощо. Але здебільшого, фаталіті зводились до відбивання голови, або всього торсу, варіюючись у способі, яким це робив кожний персонаж, чи то кидаючи сніжком, як Саб Зіро, чи відриваючи довгим язиком, як Рептилія. Цю одноманітність, дещо скрасили арени з піт-фаталіті, де опонента також можна було скинути з моста, підбити на шипи на стелі, та втопити у кислоті, а також жартівливі варіанти закінчення поєдинку: бейбіліті та френдшіп. В першому випадку, переможеного опонента перетворювали на немовля, в другому, переможець виконував якусь смішну дію, наприклад діставав кроля з капелюха, або підписував свій постер. Така легковажність не була випадковою, розробники свідомо вирішили дещо розбавити страшну атмосферу гри гумором. Це також проявилось у пасхалках, та несерйозному вигуку «toasty!», що звучав при вдалому аперкоті, а в куточку екрану з’являлась голова композитора гри. Доречність таких жартів, з однієї сторони, була спірною, з іншого боку, ігри в дев’яностих, сприймали інакше, ніж зараз, в першу чергу менш прискіпливо, лишаючи розробникам більший ступінь свободи.

  

Заплив у кислоті	Піт-фаталіті, що не виправдовує назви, адже жертва опинилась нагорі, а не в ямі
Зверніть увагу на міст на задньому плані, мужик з полум’ям вище поясу, на момент виходу гри, був просто деталлю оздоблення, але завдяки міфам, що створювались комьюніті, пізніше він ожив в одній з наступних ігор серіалу. Розробники «МК» неоднорозаво використовув фанатські чутки, як джерело власного надхнення	Саб Зіро впав з моста

НУБИ ТА САЙБОТ

Гра на проходження відноситься до тих речей, в яких важко бути оригінальним. Цього разу у грі відмовились від матчів на витривалість, так як кількість бійців, давала можливість скласти і без того довгу турнірну драбину: гравця чекатиме поєдинок з усіма доступними персонажами, в тому числі дзеркальний двобій, боси, а також можливість відкрити матч проти прихованої Джейд – зеленої та вдвічі швидшої версії Кітани. Джейд не єдиний прихований боєць, в ході проходження, на рівні Портал, можна відкрити бій зі Смоуком – сірою варіацією Скорпіона, з якого йде дим. А за 25 перемог у мультиплеєрі, відкривався двобій з найсекретнішим персонажем, яким став повністю чорний ніндзя Нуб Сайбот. Неймовірна крутість чорного бійця, свого часу вразила не одного геймера, що обирали собі нік-нейми на честь нього. Пізніше, експертами у читанні задом на перед, було встановлено, що ім’я примарного ніндзя складається з перевернутих прізвищ головних авторів гри – Буна та Тобіаса.

Рівень складності, що можна було обирати в опціях, суттєвим чином впливав на якість спротиву АІ, але навіть на найлегшому рівні, ворог не стояв на місті, а йшов по гравця. Що стосується середніх та важчих складностей, то незайвою була можливість збільшити кількість спроб для продовження гри після поразки. Найбільш складними видавались поєдинки проти босів, щодо прихованих бійців, то після програшу у матчі з ними, можна було продовжити турнір далі, теж незайва опція, враховуючи потужність Джейд.

Але «МК» ніколи не був орієнтований на одного гравця та проходження, а найбільше задоволення гра приносила в мультиплеєрі. Звичайно, для отримання цього задоволення, гравцю було необхідно віднайти своїх бійців, та завчити їхні прийоми, і добивальні рухи. Геймери проявляли справжню ретельність та старанність, кожний починаючий фанат, завжди мав з собою блокнот, або зошит, з комбінаціями кнопок. Це було важливою частиною культу гри, разом з чутками, бійками за джойстики, програними грошима на обід. «МК» назавжди залишився грою, що з екрану, ступила у суспільне життя, залишивши свій відбиток на ньому, тому згадуючи цю його, геймери, що застали її у всій красі, завжди відчуватимуть присмак лихоманки, що йшла в комплекті з картриджем.

  

На вершині турнірної гори, гравця чекав верховний бос, та начальник Шен Цунга – Імператор Шао Кан	Красуня та чудовисько на фоні стильного вікна
Із-за дерева в лісі, періодично виглядали Джейд та Смоук – приховані персонажі гри	Присловуте «тості!».

ВИСНОВКИ

«Мортал Комбат ІІ» практично став всім тим, що від нього чекали: ще кращі графіка та звук, більше бійців, арен, прийомів, фаталіті, а також відсутність радикальних революцій у геймплеї, що вже прижився серед фанатів. Що ж до тих, гравців, що почали грати в серію з другої частини, то вони підсіли на «МК» не менше, а скоріш за все, що і більше. Гра мала певну магію навколо себе, особливо в своїй стилістиці, яка настільки вдало розвивала тематику серії, що її навіть частково запозичили в фільм, який знімався по оригінальному «МК». Після виходу третьої частини, багато фанатів залишились вірними «МКІІ», так як не змогли сприйняти велику кількість змін у продовженні.

+ ПЛЮСИ:

+ Графіка та звук на межі можливостей приставки

+ Численні якісні та кількісні поліпшення

+ Стильний дизайн

- МІНУСИ:

- Потужності Сега, нажаль не дали можливості реалізувати гру найкращим чином, що не було б так важливо, якби не конкуренти

- Фаталіті нажаль вийшли одноманітними

ОЦІНКА Найкращий, на момент свого виходу файтинг в світі, та одна з найкращих ігор на Сега.

А

This review (excluding images and otherwise registered trademarks or other intellectual property that has been used here for non-profitable purposes of making this review) is copyrighted to Andy Nagorny © 2015. All rights reserved. Mortal Kombat is an official registered trademark of Warner Bros. Entertainment Inc. Mortal Kombat II game is licensed to Sega and developed and published by Midway Games, game and its images are an officially registered properties of its respective owners. All rights reserved.