Огляд DUCK TALES

DUCK TALES 

PLATFORM	NINTENDO ENTERTAINMENT SYSTEM
GENRE	PLATFORM
RELEASED	SEPTEMBER, 1990
PUBLISHER	CAPCOM
DEVELOPER	CAPCOM

перша публікація http://www.opengamer.com.ua/duck-tales-2/

ВСТУП

В колишньому СРСР багато речей відбувались навпаки, в даному випадку це сталось через відсталість від розвиненого світу в технологіях, тому поширення у нас восьмибітних приставок, затрималось приблизно на десятиріччя. Єдиним позитивним моментом цього, стала бібліотека ігор, тобто все те, що вже давно вийшло на Заході. Звичайно більш пізні ігри мали більший попит, в першу чергу через графіку, яка з початку восьмидесятих змінилась в кращу сторону. Тому різноманітні продовження, на зразок «Качиних Історій 2» можна було зустріти на полицях частіше, ніж оригінальні ігри, дуже часто пірати навіть вдавались до хитрощів при позиціонуванні останніх, наприклад називали першу частину третьою, як це було у випадку з цією грою, інколи на картриджах з нею, навіть зустрічалась назва «Качка Джонс» (по аналогії з Індиіаною Джонсом). Звичайно, для пересічних гравців, що пройшли другі-треті частини ігор з найгучнішими назвами та раптом купили першу, треба було якось підсолодити пілюлю. Не всі усвідомлювали, що нових іграшок на їх консолі більше видавати не будуть, а хотілось чогось знайомого але нового. Власне через це, багато для кого в Україні, оригінальні «Качині Історії» потрапили в слот для картриджів приставки, вже після проходження свого сіквелу.

Тут можна було обрати складність.

В Бразилії багато диких абізян

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Мені буде важко, не порівнювати цю гру з її продовженням. Власне, ще до виходу сіквелу, на заході, оригінальні «Качині Історії» зазнали культового статусу. В далекому 90му році, цей незвичайний платформер не міг лишитись непоміченим. Для цього в грі було багато елементів, в тому числі знайомі нам по продовженню, вибір рівнів, можливості різних закінчень, приховані секрети і головне – якісний дизайн рівнів та геймплейне різноманіття. Саме тут Скрудж навчився користуватись своєю тростю для розбивання та кидання предметів, і що головне, стрибати на ній. Нажаль, використовувати ці уміння доведеться лише на п’яти не дуже довгих рівнях, щоправда на них можна повертатись з стартового екрану.

Сюжет був традиційним – Скрудж з компанією мандрує по світу, в пошуках скарбів. Серед доступних напрямів подорожі є джунглі Амазонки, Гімалаї, Місяць, Африканські копальні та Трансильванія, в яку доведеться також повернутись для фінального двобою з головним босом.

Гімалайські козли по висоті стрибка поступаються лише качкам міліардерам.

В живих залишиться лише один… До речі Скрудж теж з Шотландії.

ГЕЙМПЛЕЙ

Для гравців, не знайомих з сіквелом гри, керування та рухи головного персонажа могли спочатку викликати складнощі, на відміну від більшості платформерів, тут не було достатньо стрибати по власне платформам, а у випадку з пошуком секретів, то і взагалі треба було використовувати весь доступний Скруджу арсенал дій. Окрім звичних стрибків, персонаж міг підстрибувати на своїй трості, не рахуючи того, що таки стрибки були вище звичайних, за їх допомогою можна було вбивати більшість ворогів та розбивати предмети. Крім того, трость могла бути використана для запускання предметів у ворогів, а також для розбивання сундуків та каміння.

У відповідь, вороги могли поранити, або вбити Скруджа при контакті. Здоров’я качки виражалось кружечками в шкалі НР, на початку рівня їх було три, але з можливістю як поповнити втрачені очки, так і отримати додаткові, використовуючи численні паверапи.

Істина десь там…

Ось тут треба поспішати…

ПРОХОДЖЕННЯ

В загальному, гру можна було пробігти за лічену годину, і навіть менше того, за умови повторного перепроходження, або і першого, якщо не заморочуватись пошуком всіх захованих скарбів, обмежившись тими, що випадають з босів. Самі боси перемагались однаковою тактикою, уникання ворога поки він рухається, після чого стрибок на голову, і так декілька раз. Щоправда на фінальному босі тактика була складніша, граф Дракула весь час з’являвся над Скруджем на висоті недоступній для стрибка з місця, тому треба було очікувати на момент, коли він випускає кажана, якщо кажан летів достатньо низько, можна було виконати подвійний стрибок – на кажана і далі на голову графу. В фіналі гри, гравець має піднятись по мотузці на вершину колони, поки з іншого боку на летючій потворі те саме намагається зробити Гломгольд, стрибнувши на сундук, що знаходиться нагорі, гравець проходив гру та дивився останні заставки.

ВИСНОВКИ

На момент свого першого виходу, гра стала безумовним хітом, і по сьогоднішній день численні критики вважають її однією з найкращих ігор свого покоління. Слава гри виявилась настільки довготриваючою, що по проходженню більш ніж 20 років, цей класичний платформер був перероблений з новою графікою, без сумніву, з розрахунком на ностальгуючих фанатів, яких я думаю є немало по світі.

+ ПЛЮСИ:

+ Деяка реіграбельність

+ Оригінальний (на момент виходу) геймплей

- МІНУСИ:

- Надто коротка.

ОЦІНКА «Качині Історії» рахуються класикою ігор на восьмибітках, і з цим твердженням я сперечатись не можу. Вдале продовження, лише ще раз підкреслює успішність оригінальної концепції.

A

This review (excluding images and otherwise registered trademarks or other intellectual property) is copyrighted to Andy Nagorny © 2015. All rights reserved. Duck Tales is an officially registered property of Walt Disney Company. Duck Tales game licensed to Nintendo and Capcom, game and its images are an officially registered properties of its respective owners. All rights reserved.

DARKWING DUCK review

DARKWING DUCK

PLATFORM	NINTENDO ENTERTAINMENT SYSTEM
GENRE	ACTION/PLATFORM
RELEASED	JUNE 1992
PUBLISHER	CAPCOM
DEVELOPER	CAPCOM

Перша публікація матеріалу: 

http://www.opengamer.com.ua/ohljad-darkwing-duck/

ВСТУП

Анімаційний серіал про качку в чорному плащі вперше показували ще на російському телебаченні, коли Диснеївська година переїхала з ОРТ на РТР, на той момент, ми вже були в достатній мірі насичені якісними мультиками, завдяки відеомагнітофонам і звичайно, показам по ТБ. Особисто для мене, і особливо після «Качиних Історій», за весь часу показу яких, я пропустив лише одну чи дві серії, «Чорний Плащ» був відверто слабенькою альтернативою, не вартою того, щоб поспішати до екрану покинувши інші справи, або переключити канал. Але через деякий час, я знову побачив Дрейка Малларда (саме так звали качиного супер-героя) і знову на екрані свого телевізора: дециметрова антена спіймала на частоті десятого рівненського каналу, сигнал сусідської приставки, покрутивши ручку, я настроїв зображення, і захоплено дивився на чиюсь недолугу спробу пройти один з перших рівнів гри. На той момент вісьмибітні приставки, ще були дорогим задоволенням, але пізніше, коли я все ж таки отримав свій власний «Сюбор», «Чорний Плащ» став одним з моїх перших картриджів.

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

«Чорний Плащ», є одним з найкращих прикладів класичних «диснеївських» платформерів на яких, того часу, спеціалізувалась   студія «Кепком». За сюжетом, що розповідався в традиційних для японців, текстових діалогах, таємнича хвиля злочинності поглинула місто, а гравцю, в особі героїчної качки, доручено розібратись в критичній ситуації. Робити це переважно доведеться в місті та на його околицях, при цьому гравцю дають на вибір три рівні, які можна пройти в будь якому порядку, після чого відкриються ще три. В кінці кожного з них потрібно перемогти місцевого боса з числа відомих по серіалу персоналій. Після проходження шести рівнів, стає доступним фінал – корабель головного півня-боса, що і виявився відповідальним за вищезгаданий безлад

Гра би безумовна не була собою, без традиційного для «Диснеївських» платформерів якісного графічного та стилістичного оформлення. Побудова рівнів в платформерах навіть у 92му році вже не могла здивувати гравців, проте дизайнери непогано прив’язали їх архітектуру під «лендмарки» міста з мультфільму. Звичайно, значно більше про сам мультфільм нагадували вороги, в тому числі боси, які були виконані з великою долею гумору. Що ж до героя, то це був не більше, не менше, але той самий Чорний Плащ, готовий лишень з вірним газовим пістолетом врятувати місто і якщо треба світ. Традиційні мелодії з серіалу завершували гармонічне перенесення атмосфери з ТБ на ігровий екран.

Стильний початковий екран

Куди б це податись? Унікальний випадок, коли робота не втече.

ГЕЙМПЛЕЙ

За жанром «Чорний Плащ» поєднує платформер з екшеном, причому, дане поєднання полягає в тому, що гравцю постійно потрібно застосовувати обидва елементи. Іншими словами, мало застрибнути на платформу, потрібно ще при цьому підстрелити ворога на ній чи під нею. Вороги, також були не однотипні, вимагаючи різного підходу. Елемент платформера не зводився до лише стрибків, з платформ можна було зіскакувати вниз, чіплятись та висіти на них, таким саме чином Чорний Плащ чіплявся за звисаючи крюки, виступи, тощо. Елемент екшену щоправда був більш прямолінійним, і по суті зводився до великої кількості стрільби з пістолету.

Серед корисних фіч, головний герой міг захиститись від деяких видів атак, за допомогою власне свого плаща використовуючи його як блок. Вороги знищувались пістолетом, який крім звичайних зарядів, можна було спорядити електричними куями, чимось на зразок бомб та стрілами, яки впродовж короткого проміжку часу, також можна було використовувати як платформи для переміщення.

Здоров’я головного героя, відображалось сердечком, яке могло втрачати по чверті за кожне пропущене влучання ворога, або невдалий контакт з ними, чи з небажаними поверхнями. Втрачену життєву енергію можна було поповнити з традиційних павер-апів розкиданих на рівні, також можна було відшукати додаткові життя.

За рахунок постійного чередування типів ворогів, та сеттінгу рівнів, гравець був змушений підлаштовуватись під гру, а успішність проходження прямо залежала від цього.

На початку 90их такі водоспади виглядали дуже гарно.

Визволення міста варто почати з власної домівки – моста

ПРОХОДЖЕННЯ

В цілому, після недовгої практики, гравець міг цілком комфортно виживати та проходити гру, що займало в мене приблизно півтори години. В ті часи ігри не радували казуальними рівнями важкості, не можу звинуватити в цьому і «Чорний Плащ», проте однозначно це не найважча гра на НЕС/«Денді». Як вже було сказано вище, здатність одночасно грати в екшен та в платформер, це єдине уміння, що вимагалось від гравця. Зрозумівши тактику відносно кожного типа ворога, єдиною проблемою лишалось не впасти, перестрибуючи з одного виступу на інший. Індивідуальна тактика проти ворогів, також поширювалась і на босів, всі вони, включаючи фінального, мали слабкі сторони, знаючі які, гравець міг дуже швидко перемогти.

В другій половині гри для різноманіття доведеться прогулятись на природу за місто

А от і головний лиходій, злий, але зі смаком… курятини.

ВИСНОВКИ

Пам’ятаючи про те, що «Чорний Плащ», це яскравий приклад якісних платформерів епохи 8-біток, не варто плутати це з просто платформерами того часу. Цінність цієї гри якраз і полягала в тому, що настільки добре зроблених ігор, було не настільки багато. Розробники із «Кепком» не просто підтримали власне та Диснеївське реноме, але і зробили це у відносно самобутній спосіб, наскільки це було можливим для найпоширенішого жанру.

+ ПЛЮСИ
+ Графіка та дизайн.

- МІНУСИ
- Коротка сюжетна лінія, та відповідно лише сім рівнів.

ОЦІНКА Не буду приховувати, що на дану оцінку вплинуло те, що я не був великим шанувальником оригінального мультфільму, в усьому іншому «Чорний Плащ» одна з візитних карток консолі, жанру та розробника.

A-

This review (excluding images and otherwise registered trademarks or other intellectual property) is copyrighted to Andy Nagorny © 2015. All rights reserved.

Darkwing Duck is an officially registered property of Walt Disney Company. Darkwing Duck game licensed to Nintendo and Capcom, game and its images are an officially registred properties of its respective owners. All rights reserved.