DESERT STRIKE

PLATFORM	SEGA GENESIS
GENRE	ACTION
RELEASED	FEBRUARY, 1992
PUBLISHER	ELECTRONIC ARTS
DEVELOPER	ELECTRONIC ARTS

Перша публікація http://www.opengamer.com.ua/desert-strike/

ПОВЕРНЕННЯ ДО ЗАТОКИ

Для тих, хто на зламі восьмидесятих та дев’яностих встиг запам’ятати трошки більше подій, ніж розвал Союзу, напевне, назве другою за важливістю подією, війну у Затоці, більш відомою під назвою головної операції конфлікту – «Буря в пустелі». Операція, стала завершальним акордом річних зусиль по мобілізації ресурсів та підготовки до наземною фази, яка, в свою чергу, зайняла трошки більше ста годин, рівно стільки знадобилось США та союзникам, щоб зламати спротив іракців та звільнити маленький Кувейт від загарбників.

«Буря в пустелі» за декілька днів змінила не стільки уявлення про війну, скільки її сприйняття широкими масами та змінила відображення війни у популярній культурі. Фактично, це перша війна у прямому ефірі, маленька, переможна, вона вивела на перші плани високотехнологічні досягнення доби: сучасну авіацію та бронетехніку, керовані бомби та ракети, комп’ютери, лазери, супутникові навігацію та картографію. Вперше, люди побачили війну майбутнього, як різновид гри, де ворог вбивається натиском кнопки. А згодом, цей зв'язок перейшов від лише асоціативних порівнянь до безпосереднього взаємозапозичення.

Одним з першим відгуків реальної війни в іграх, став екшен «Desert Strike». Повна назва гри, навіть включала в себе слова «повернення у затоку», а головна тематика та сеттінг проекту, що вийшов фактично рік, після перемоги, навіть не натякали, а просто кричали про пряме відношення до нещодавнього конфлікту. Мабуть, розуміючи, що паралелі, та звинувачення у зароблянні грошей на суперечливій тематиці, все одно невідворотні, розробники максимально нашпигували «Desert Strike» живими таг-лайнами нещодавніх подій: кому війна, а кому мати рідна. До того ж, розробники включили в титри подяку ветеранам «Бурі в пустелі», гарний жест, якщо Ви звичайно дійдете до титрів.

Головним програмістом проекту, став доктор машинобудування Майк Посн що раніше не мав безпосереднього досвіду у розробці ігор, але встиг пропрацювати деякий час в компанії та піти з неї. Ідея гри, прийшла особисто від голови Електронік Артс - Тріпа Гокінса, що запропонував Майку, зробити щось, на зразок двовимірного шутемапу «Choplifter», де гравець знищував ворогів на гелікоптері та рятував заручників. Майк віднісся до ідеї відповідально. Не будучі ентузіастом-геймером, він, проте, безпомилково прийшов до тієї думки, що головними у новій грі, мають бути високий ступінь свободи, нелінійність та реалістичне відображення техніки. Так була закладена основа концепції майбутньої гри, та забігаючи наперед – серії.

Ви можете здивуватись, але розробка гри, почалась до війни у затоці, і на початках розробники надихались конфліктом у Ливані, вже пізніше перемикнувшись на більш актуальний сюжет. Війна чи ні, але успіх «Desert Strike» був приголомшливим. На момент виходу, гра стала наймасовішою для Електронік Артс. Комерційний успіх та схвальні відгуки критиків, швидко заглушили поодинокі обурення начебто спекуляцією на тематиці нещодавньої війни.

Уважний глядач, зможе розгледіти нестандартний хвостовий ротор гелікоптера	Головне меню було аскетичним
Сюжет гри розповідався в оцифрованих малюнках та інших картинках, деякі з яких навіть були дещо анімованими	Скажений диктатор топить політичного опонента в кислоті, будь які співпадіння з реальними особами ненавмисні та випадкові
Брифінг перед першою місією	Кожний рівень починався зльотом з палуби фрегату, та у випадку успіху, закінчувався посадкою на нього

 

ТЕХНАРІ ТА РЕАЛІЗМ

Як би, не дорікали, тематикою розробникам, вони все ж таки завбачливо, відгородились від прямих паралелей з «Бурею», сюжетом, в якому змінили назви, імена, масштаби подій тощо. В результаті, вийшла комічна версія, звичайно перебільшена, стереотипна та в міру приправлена патріотизмом під клюквеним сиропом. Але, не дивлячись, на звинувачення, головний антагоніст гри, садистичний диктатор Кільбаба більше схожий не стільки на Саддама, скільки є збірним образом, що включив в себе також Фіделя, Каддафі та інших колег по авторитарному цеху. А от зав’язка подій, оригінальністю не виділяється: диктатор захоплює невеличкий арабський емірат та погрожує світу зброєю масового знищення. Утім, багатонаціональну коаліцію, цього разу, США вирішили не збирати, обмежившись штурмовим гелікоптером «Апач», на який і покладена основна задача по утихомиренню тирана.

Негеймерський бекграунд головного програміста, став однією з причин багатьох неординарних рішень, що зрештою, виявились вдалими геймплейними ходами, а також виділяли «Desert Strike» з загальної маси ігор. Наприклад Майк і чути нічого не хотів про босів, павер-апи, та інші суто ігрові речі, тому єдиними предметами, що можна було підібрати, стали зброя, паливо та поповнення броні гелікоптера, а місії в грі побудовані на відносно реалістичному розвитку сюжету. Гравець завжди має вибір, які дії виконати, аж до свідомого провалу, після якого місію буде неможливо виконати і доведеться повертатись на базу для скидання рівня.

Натхнений брендом іграшок «Матчбокс», знайомих по своєму дитинству, Посн хотів, щоб техніка в грі нагадувала мініатюрні вилиті модельки. Спрайти, для техніки були виготовлені з рендерів зроблених з тривимірних моделей. Треба визнати, що техніка в грі, виглядає вражаюче приємно, зараз, геймери мабуть будуть сміятись, але тоді, це здавалось реалістичним. Особливо очевидною, якість проробленої роботи була для ентузіастів військової справи, що з легкістю впізнавали бойові одиниці.

Обмеження в роздільній здатності приставки від Сега, звичайно накладало свої обмеження на картинку, для Майка було принциповим, показати моделі якомога більше детальними. Він особисто програмував поведінку камери в грі, таким чином, щоб зберегти баланс між полем зору гравця, та деталями в кадрі. Для цього, камера, завжди відображає більше простору перед носом гелікоптера, замість того, щоб центруватись по ньому. Так, якщо Ви не в курсі, в «Desert Strike» камера не знаходиться постійно за Вашим гелікоптером, а ігровий світ представлено в ізометричній проекції, у зв’язку з чим, саме модель гелікоптера буде повертатись відносно екрану, тоді як сторони світу на карті лишатимуться на своїх місцях: північ зверху і т.д.

Іншим способом, збільшити якість кадру, стала відмова від HUD, та будь яких рамок, чи індикаторів на екрані: керуючи гелікоптером, гравець не бачитимете показників енергії, чи патронів, ця інформація доступна тільки в меню «старт». Єдиним виключенням є текстові повідомлення, що попереджають гравця про небезпеку, низький запас палива чи броні, а також про виконання або провал завдання.

Але при всьому технарському підході, Майк розумів, що гра є грою, і гравця не варто дратувати, включаючи надмірний реалізм, тому замість реалістичної фізики, ігровий гелікоптер рухатиметься у відповідності з тим, як пересічний гравець, без диплому у аеронавтиці, це собі уявляє.

Не скажу, чи з міркувань реалістичності, але розробники відмовились від музики у грі. Не рахуючи скупі, але динамічні, мелодії на заставках, музичний супровід в грі відсутній, та і не до музики, пілоту бойового гелікоптера над пустелею. Зате, добре чути ігрові звуки, що допомагають, краще орієнтуватись у бойовій обстановці. Одинокі постріли попередять, що десь серед пальм заховався ворожий піхотинець, звуки пуску ракет, видадуть зенітну установку і т.д. В загальному, та з врахуванням можливостей приставки, звукові ефекти «Desert Strike» без натяжки є адекватними та не псують враження від гри.

Так виглядає карта на тактичному дисплеї	Натиснувши «В», гравець переводив інформацію на дисплеї з карти на опис запитуваної місії чи об’єкту
Опис ворожої техніки містив її зображення та згадував головні параметри: броню та потужність зброї	На екрані за кнопкою «С», містився статус поточних завдань.
Приклад посадкової зони, в бочках зліва – паливо, в ящику справа – поповнення боєкомплекту	Літаючи над морем, гравець може економити паливо

МАТЕМАТИКА ПЕРЕМОГИ

«Desert Strike», по замовченню вважають шут-ем-ап, але з таким визначенням можна погодитись, лише, якщо розглядати гру як виключення з жанру, який ми переважно звикли бачити іншим, зокрема, відчутно менш потребуючим розумової здібності. В цій же грі, традиційний, для шут-ем-апів, підхід наскоку, в стилі біжи (лети)/стріляй, закінчиться рестартом місії. Перш ніж ефективно виконувати завдання, гравцю доведеться розібратись в десятку специфічних моментів, доволі незвичних, для епохи платформерів та біт-ем-апів. При цьому, розробники не орієнтувались на докторів наук, та змогли гармонічно вписати елементи геймплею в уніфіковану систему в якій чим далі, тим легше розібратись, головне уловити суть.

Отже, гравець отримує в своє розпорядження штурмовий гелікоптер АН-64 «Апач», на якому йому доведеться самотужки зупинити плани супостата, від втілення у життя, що розтягнеться на чотири рівні,та в свою чергу буде розбите на менші завдання. Варто зауважити, що «Апач», можливо, через міркування авторського права, має деякі відмінності у своїй моделі з реальним прототипом, зокрема хвостовий гвинт вмонтовано у хвостову частину на зразок сучасніших гвинтокрилів, замість того, щоб бути назовні, але ми пробачимо цю неточність. Проте, досить точно відображено типи та кількість озброєння «Апача», в першу чергу це 30мм гармата з 1178 набоями, 38 некерованих ракет «Хайдра» та гроза танків – 8 самонавідних ракет «Хеллфаєр». Треба зауважити, що вся зброя у грі, зрештою самонавідна, комп’ютер наводиться на найвірогідніші цілі по курсу «Апача», це дещо полегшує геймплей, хоча не відміняє необхідності пильнувати куди стріляєш, адже самонаведення може спрацювати і по дружнім цілям. Ніби, на прицілювання має впливати показник ко-пілота, якого можна вибрати перед стартом гри, але не можу сказати, що це принципово.

Майк Посн, що самотужки розробив камеру в грі, з великим трудом продавив схему керування, при якій стрілочка «вгору» - означала завжди вперед, тобто газ, а «вниз» - назад. Продюсери ЕА могли зрозуміти лише розкладку, при якій гелікоптер літатиме підкорюючись напрямам на «хрестику», але насправді це не могло спрацювати, саме через поведінку камери, а також, це позбавило б летючу машину заднього ходу, який є дуже важливим в геймплеї «Desert Strike». Зрештою, здоровий глузд переміг, а геймери, не дивлячись на побоювання продюсерів, опанували керування без складнощів. Решта кнопок, відповідають озброєнню, кнопка «А» випускає ракету «Хелфаєр», «В» - «Хайдру», а «С» відповідає за гармату. Кнопка «Старт» переводить гру з екрану керування гелікоптером на тактичний дисплей та навпаки.

Як Вам вже відомо, під час управління гелікоптером, екран вільний від індикаторів та будь-якої інформації. Але самої інформації в грі більш ніж достатньо, просто для неї, Вам доведеться відкривати тактичний дисплей. В цьому режимі, гра зупиняється, тобто, це ще виконує функцію паузи, а гравцю не потрібно переживати, що в цей час його зіб’ють, чи в нього закінчиться пальне.

Так, пальне в цій грі закінчується, при цьому дуже швидко. Бак «Апача вміщує 100 ігрових галонів палива, яких вистачає на три з половиною хвилини гри. Саме паливо можна знайти по ходу завдання, у вигляді бочок, що їх гелікоптер, гачком, втягує всередину, це поповнює бак до верху, надлишок пілоти миттєво зливають наліво, через це, немає сенсу підбирати бочки, якщо бак ще повний. Суттєву частину Вашого планування займе те, як краще прокласти курс, виконуючі завдання, щоб завжди мати змогу поповнити пальне, але при цьому, робити це доведеться, коли система буде попереджувати про низький запас. Не дивлячись на нафтоносність емірату, паливо є досить дефіцитним, і може стати причиною втрати ігрового життя. До речі, невеличкий секрет: при польоті над водою пальне не витрачається.

Другою складовою менеджменту в роботі екіпажу гелікоптеру, є зброя. Вона теж закінчується, щоправда, з боєкомплектом справи ліпші, поповнити його можна так само, як і пальне, підіймаючи ящики, яких на карті відчутно більше. По аналогії з пальним, максимальний ліміт боєзапасу не можна перевищити, тому надлишок буде втрачатись, якщо маєте половину ракет на місці, не поспішайте підбирати скриньку, хіба що знаєте, що зараз під’їде вороже поповнення і буде потрібен кожний набій.

Третім розхідним матеріалом буде броня самого «Апача». У вас є 600 одиниць броні/здоров’я бойової машини, які дуже легко тануть від зустрічей з ППО противника. Броню можна також поповнити з ящичків, щоправда це найдефіцитніший павер-ап в грі, до того ж він не відображається на тактичному дисплеї. Як і з усім іншим, надлишок одиниць броні зникає, так що не поспішайте підбирати його на відмітці 500 одиниць, чи навіть 300. А якщо, жаданий ящик не трапився на Вашому шляху, броню можна поповнити рятуючи людей: цивільних, а також загублений особистий склад. Замість крюка, в такому випадку, «Апач» спускатиме драбину, якою в корпус гелікоптера можна втягнути до шістьох пасажирів. Це був досить дивний хід, враховуючи, що справжній «Апач» не має місця для такого баласту, але, оскільки, розробники відштовхувались від ідеї «Чопліфтера», то порятунок людей, мав бути однією з головних фішок геймплею, що вже в процесі відійшла на допоміжний план. Оскільки додатковий вантаж, не впливає на льотні якості гелікоптера в грі, то має сенс, тримати в трюмі про всяк випадок декількох пасажирів, броня за них поповнюється лише, коли Ви вивантажуєте їх на одній з посадкових зон.

До речі, механізм підйому пасажирів та припасів можна вдосконалити, якщо знайдете заховану на кожному рівні лебідку. Вона прискорює піднімання та опускання механізму.

Однією з головних переваг гри, є універсальна система одиниць броні та сили ураження зброї, що є спільною і для гравця, і для юнітів під керуванням штучного інтелекту. Ми вже зазначили, що броня «Апача» становить 600 одиниць, таким саме чином, броня, наприклад, «ЗСУ» – становить 150 одиниць, а протиповітряної пушки – 50. Ці одиниці рівні з одиницями, що вимірюють потужність зброї в грі, та також спільні і для Вас і для комп’ютерного ворога. Потужність одного «хелфаєра» становить 100 одиниць. Таку саму потужність мають протиповітряні ракети, якими стріляють «рапіри» та М48. А потужність ракети «гайдра», відповідно, 25 одиниць, тобто чотири таких снаряди заміняють більш дорогий «хелфаєр». Математика тут проста, якщо зустрілась ЗСУ, то стріляємо одним «хелфаєром» та двома «гайдрами», в сумі як раз вийде 150. Якщо «хелфаєри» скінчились – пускаємо шість «гайдр». Звичайно можна і по піхоті стріляти найдорожчою ракетою, але тоді, під кінцеві місії, що є більш важкими, у гравця лише залишаться набої в гарматі, з якої техніка знищується значно довше, що потягне за собою втрати пального та броні.

Так, в «Desert Strike» можна програти. Причиною втрати ігрового життя, як правило стає закінчення броні, та час від часу – пального. При цьому, якщо гелікоптер зіб’ють, це не відновить запас пального на ньому, проте після падіння від нестачі пального, броня відновиться до максимуму. І в обох випадках боєзапас не відновлюється інакше, ніж з ящиків, навіть якщо втратити ігрове життя. Катастрофою «Апача», можливості програти не закінчуються, гравець може провалити завдання і іншими шляхами, а то і просто випадково, в ярості, вбити дружні сили та отримати наказ повернутись на базу для трибуналу рестарту рівня.

Якщо інструменти для проходження гри зрозумілі, то способи їх застосування лишаються повністю на совісті гравця, який може погнатись за максимальним рахунком та повністю зрівняти все, що є на карті з піском, а може, і на-швидко виконати завдання та втекти на фрегат. Хоча зараз, це не вражає, але у дев’яностих, можливість досліджувати ігрове оточення, яке до того ж могло бути повністю зруйнованим, а також свобода дій при виконанні сюжетних завдань, досить сильно виривали гравця з реальності справжньої, переносячи в реальність ігрову. А актуальність подій, через нещодавню війну, додавали грі чогось, на зразок відчуття важливості, адже Ви вже не бігли кудись кольоровим чоловічком, стрибаючи по висячім в порожнечі цеглинам – це війна, бейбі! Квадратні бронетранспортери та пускові установки, здавались реалістичними не через непогану, але все ж таки древню анімацію, а через те, що такі штуковини існували насправді.

Так виглядає один з найбажаніших павер-апів у грі – поповнення броні	Процес альтернативного поповнення броні: з гелікоптера до десантного катеру вибігають маленькі чоловічки
«Апач» не безсмертний – бережіть майно уряду Сполучених Штатів!	Ворожий аеродром, знищуйте літаки та споруди
Так виглядає підбирання загублених піхотинців	А ось і таємний бункер, з якого Ви маєте врятувати секретного агента

ДЕНЬ НАД ПУСТЕЛЕЮ

Перше проходження гри, свого часу могло відняти декілька годин, та і зараз, з емулятором, пройти гру не буде простою справою, як і в старі часи, Вам доведеться вивчати тактичний дисплей та діяти максимально обережно.

Письмове проходження «Desert Strike» навряд чи є доцільною справою, і більше являло б собою опис одного зі способів пройти гру, найбільше задоволення від якої як раз і полягає в тому, щоб піти своїм власним шляхом, точніше полетіти власним курсом. Проте, не дивлячись на досить детальну текстову частину у грі, певні поради гравцю дати варто.

Слідуючи першому брифінгу в грі, місії варто проходити по порядку, адже гра має певний захист, від хаотичного проходження – частина пізніх завдань в грі, знаходяться у небезпечній зоні, яка не зникає, перш ніж не буде виконане більш раннє завдання. Суть небезпеки у підвищеній броні ворожих юнітів, що стає разів в п’ять товстіше, тому виконати завдання в такій зоні ви зможете, але дорогою ціною, мінімум по боєзапасу. Сюжетно, це пояснюється тим, що не можна, наприклад, вільно літати над ворожою територію, поки не знищив радари, аеродром, не обрізав струм тощо.

Другою порадою, я би назвав обережність при наближенні до цілей, підлітати до противника варто з боку протилежного стволам зброї, щоб знищити його до того, як він поверне її до Вас. З ракетною технікою, інколи можна використати тактику швидкого пересікання зони ураження ворога, щоб ракета пройшла за кормою «Апача», який розвернувшись, зможе провести атаку в момент перезарядки противника.

Третьою порадою є планування курсу, щоб на шляху між бочками з пальним, Ви встигали зробити якомога більше, в тому числі поповнити боєзапас, та підібрати пасажирів, для поповнення броні.

І нарешті, користайтесь можливістю попутно руйнувати все навколо, під будинками та таборами, часто можна знайти припаси, полонених (приносять стільки саме броні, як і союзники) і інколи навіть додаткове життя, щоправда воно активне тільки в межах рівня. Але не захоплюйтесь, та будьте пильні, час від часу, на місці знищеної будівлі опиняється солдат з ручною ракетною установкою, а надмірна черга може зруйнувати і будинок і те що було під ним.

Як вже стало зрозуміло, вороги варіюються у розмірах, броні та силі удару, кого вони можуть Вам завдати. Навіть піхота, озброєна базукою, може нашкодити броні «Апача», на щастя, більшість піхоти озброєна лише стрілковою зброєю, та не являє загрози броньованому гелікоптеру. Окрім ракетників, інколи піхотинці можуть засідати на вартових вежах, які варто зносити чим швидше.

Не вся техніка ворога являє собою небезпеку, джипи та вантажівки являють собою лише мішень для вправляння у стрільбі з гармати. Справжні механізовані вороги, починаються з протиповітряних гармат, потужність їхнього снаряду лише 20, а власна броня 50 одиниць, що дозволяє покінчити з однією двома «гайдрами». Лише трошки сильніше броньована, також знерухомлена, установка ППО «Рапіра» – 75 одиниць, але через потужність своїх ракет у 100 одиниць, вона вже являє собою небезпечного ворога. На першому рівні, також будуть з’являтись бронетранспортери ВДА – це рухома мішень, хоча потужність пушки ВДА лише 25, вона значно швидкострільніша, ніж нерухомі гармати. Броня становить 100 одиниць.

Починаючи з другого рівня, список ворогів/мішеней «Апача» поповнює легендарна «ЗСУ», з бронею 150, та швидкострільною гарматою потужністю в 40, ця установка здатна швидко розправитись з гравцем, особливо якщо Ви потрапите під вогонь одночасно двох «ЗСУ». Ловіть момент, коли гармата розвернена від Вас. «ЗСУ» зустрічатимуться як мобільні, так і зариті в пісок.

Найнебезпечнішою, буде зустріч з мобільними ракетними системами ППО М48 «Чапарел» та «Кроталь». М48 має 200 одиниць броні, та стріляє ракетами по 100 одиниць потужності, що ще більш-менш терпимо. А от «Кроталь», з бронею в 250 вимагатиме три «хелфаєри», при цьому, сам він стріляє найпотужнішою зброєю в грі, його ракети мають силу в 150, тобто за чотири залпи кладуть повність справний «Апач» на землю.

Також, серед ворогів спостерігатиметься трошки екзотики, у вигляді катерів, та невеличких гелікоптерів, швидкий залп «гайдрами», зніме їх з порядку денного.

Перший рівень гри, або перша кампанія, як її тут названо, дозволить, відносно безболісно ознайомитись з керуванням та геймплеєм. Сюжетна назва «Air Superiority» каже про те, що гравцю доручається знищити повітряні потужності скаженого диктатора. Але розпочинати потрібно зі знищення радарів та електростанції, після чого аеродроми перестануть бути небезпечними, і Ви зможете їх зачистити, знищивши всі літаки, ангари та башти. В четвертій місії будьте обережні, після знищення штабів, необхідно підняти на борт хоча б одного ворожого командира, який відкриє місце розташування останньої місії. Таємний бункер буде знаходитись під будинком, який треба знищити, поки Ваш напарник буде розбиратись з бункером, до Вас будуть з’їзжатись численні ВДА, тому переконайтесь, щоб перед початком місії мати повний запас «хелфайрів», що знищують цей бронетранспортер с одного пострілу. Після цього можна летіти на фрегат, а можна спочатку дозачистити карту, щоправда, це не дасть нічого, окрім чисто престижних очок за побічні місії, на зразок порятунку пілоту збитого літака, та знищення залишків фюзеляжу.

В другий кампанії «Scud Buster», гравцю доручається знищити сумнозвісні «скади» - установки запуску балістичних ракет радянського виробництва. Але розпочати доведеться знову з радарів, тепер їх буде три, а охорона збільшиться у класі. На цьому рівні вперше з’являться ЗСУ, їх варто винищувати по мірі пересування між цілями, щоб збільшити простори, над якими можна пересуватись безкарно. На другий місії, де від Вас вимагатиметься звільнення політичних в’язнів, «ЗСУ» будуть також приїжджати із нізвідки, як тільки Ви проб’єте стіну будівлі, тому будьте наготові. При обстрілі в’язниць, якщо занадто захопитись знищенням цивільних мішеней, що розкидані навколо, то можна провалити місію. На щастя в’язниці виглядають достатньо помітно серед навколишньої забудови через свої вікна. Третя місія не відрізнятиметься від аналогічної на попередньому рівні – знищить електростанцію, хіба що спротив буде більший. На четвертому завданні не падайте духом, коли хімзавод не захоче підриватись після десятка черг з гармати, якщо поруч є можливість поповнити боєзапас, то розстріляйте його ракетами, щоб не витрачати дорогоцінне пальне. Одразу після цього, Ви отримаєте координати бункерів управління «скадами», тут треба буде працювати по простому алгоритму: розстріляв бункер, отримав місцезнаходження «скаду» (це як правило поруч), полетів туди і розстріляв установку. Раджу знищувати «Скад» «хелфаєрами», інакше він встигне запустити свою ракету, що через декілька невдач, коштуватиме Вам провалу кампанії. Не розстрілюйте бункери до того, як отримаєте їх координати. В якості завершального завдання, потрібно буде спасти військовополонених. Для цього, спочатку звільніть місце для пасажирів, запасіться боєприпасами та зачистіть територію концтабору від ворогів. Тоді поновіть боєзапас і лише тоді звільняйте полонених, після кожного підірваного бараку, до Вас завітають ЗСУ, яких треба буде швидко відрядити на той світ, перш ніж вони зіпсують місію.

В третій кампанії Embassy City, почніть з порятунку інспекторів ООН, які повідомлять місце розташування фабрик по виробництву біологічної зброї. Їх тут аж вісім, але Вам вистачить підірвати шість, та підібрати по вченому, що залишиться на руїнах. Вони повідомлять де знаходяться шахти міжконтинентальних балістичних ракет. Шахти ховаються під фальшивими піщаними дюнами (не під всіма з них шахти, під деякими будуть приємні та не дуже сюрпризи). Не розпечатуйте шахти до того, як покінчите зі спротивом навколо. Після того, як шахту відкрито, з неї дуже швидко почне стартувати ракета, тому підірвіть її до того, не жалійте боєзаряду. Далі раджу, дещо відступити від плану та знищити традиційну електростанцію, її можна знайти на східній межі карти. Далі направляйтесь в море – на порятунок збитих пілотів, тут Ви стикнетесь з першим и єдиним видом морських ворогів – катером з озброєним базукою екіпажем. Сам катер не дуже небезпечний, куди складніше не пристрелити в процесі самих пілотів. На рівні є ще одне морське завдання, в південно-західному куті карти, Ви знайдете яхту диктатора, знищить екіпаж на палубах, катер охорони та гелікоптер, потім пробийте дірку в борту, та рятуйте заручників, а катер втікаючого диктатора можете проігнорувати, на відміну від стрілків, що почнуть з’являтись в процесі порятунку, а також нових катерів. Коли зберетесь за ворожим послом, врахуйте, що під деякими домами у поселенні будуть М48, вам потрібна південно-західна будівля. І нарешті в останній місії, Вам треба буде ескортувати персонал Американського посольства до точки евакуації. Спочатку зачистіть територію навколо, потім супроводьте автобус. Оскільки автобус не рухається, коли Ви лишаєте його поза екраном, використовуйте це, щоб розчищати шлях, а на його кінці знищить дві М48 та заберіть свого пілота – можна вертатись на фрегат.

Завершальна кампанія Nuclear Storm почнеться з порятунку нафтодобувних потужностей емірату, які знаходяться під ударом групи ЗСУ. Це дуже тісний шматок території, тому ті снаряди, які не потраплять в «Апач», з великою вірогідністю зруйнують нафтові резервуари, дійте швидко, та не бійтесь ловити вогонь противника, щоб зменшити кількість знищених споруд, аби не провалити завдання та рівень. Підберіть морських котиків з бункеру на узбережжі за дюнами на заході та висадіть їх посеред комплексу. На цьому нафтове питання не закінчується, для припинення витоку в море, на трьох причалах потрібно розстріляти крани на трубах, звичайно причали охоронятимуться. На третій місії ви стикнетесь з окопаними ЗСУ, вони потребують більшого удару, так як спочатку треба підірвати їхнє укриття, бункери відкриваються стрільбою по сходах. Традиційна електростанція буде в п’ятій місії, її дуже сильно охороняють, тому можливо варто атакувати лише з одного з кутів, а тоді розстріляти її не вступаючи в бій з рештою охорони. Спостережливості вимагатиме завдання, де потрібно ідентифікувати сміттєвози, що перевозять частини бомби, для цього дочекайтесь, коли машина розвернеться до Вас кормою, і якщо там замість сміття будуть підозрілі циліндри з червоним маркуванням – розстрілюйте їх. Не знищуйте справжні сміттєвози. Для шостого завдання, знищить два радари, з півдня та північного заходу від заводу, інакше і без того потужні «кроталі» заберуть у Вас багато зарядів, броні та нервів. Знищенню підлягають головна будівля та дві труби, а в маленькій будівлі потрібно лише зробити дірку, щоб забрати інженера, який повідомить радісну новину, що бомбу вже зібрано. Президентській палац охороняється по-президентські, переважно «кроталями», коли розправитесь з ними, спочатку поповніть боєзапас та паливо, а потів висаджуйте свого ко-пілота. Для останньої заворухи, летіть до злітної смуги. Пробийте в фюзеляжі бомбардувальника діру, але не пристрелить вашого товариша, коли він вилізе з неї, далі все просто – розстріляйте бомбардувальник до того як він злетить. Обабіч злітної смуги будуть з’являтись ЗСУ, а також трапляються ящики боєзапасу. Стріляйте одразу з усього, затиснувши всі кнопки, та знаходячись поруч з літаком.

Час від часу дії розбавляються мальованими роликами про Ваші успіхи	По закінченню місії гравця чекає детальний звіт про досягненні цілі, а також про те, що він не встиг чи не зміг зробити
Зустріч з «ЗСУ»	Пейзажи пустелі, час від часу змінюватимуться міксом східної та сучасної забудови
Врятуйте журналістів, які стали гостями диктатора	А о це вже недобре: в присутності аж трьох ворогів варто відступити

ВИСНОВКИ

Не буду наполягати, але принаймні для мене, визначення жанру «Desert Strike» не вміщається в моє уявлення про шут-ем-ап, навіть з огляду на сучасні ігри. Що ж до часу виходу гри, то по глибині та геймплейним можливостям, «Desert Strike» ярко виділявся з переважно мультипликаційно-дитячих забавок. Наявність сюжету, та відносно реалістичних місій, увага до деталей, в тому числі моделей техніки навіть навпаки, вселяли у гравця відчуття певної серйозності, а геймплей змушував думати та планувати свої дії.

Яхта диктатора по правді кажучи не вражає, типове корито для інтродакшен «дайверів» або для «марская прагулька»	Диктаторський палац також з розряду економ-варіанта, схоже супостат міг би багато чому повчитись в Україні
Диктатор спробує втекти на бомбардувальнику, звичайно невдало	Нагорода знайшла героїв

+ ПЛЮСИ:

+ Екран так камера, які надають гравцю максимум можливої картинки

+ Завдання та техніка, що перетинаються з реальними та мають певний дотик серйозності

+ Відносна свобода дій гравця

+ Багатогранність геймплею (планування, різноманітність місій тощо)

- МІНУСИ:

- Лише чотири рівні на відносно однаковій місцевості

- Небагато типів ворогів

- Автоматичне прицілювання не завжди працює на гравця

ОЦІНКА Не маючи за собою інших брендів, окрім нещодавньої війни, «Desert Strike» започаткувала власну серію з нуля, та внесла невеличку, але теж свою, долю в процес дорослішання відеоігор.

А-

This review (excluding images and otherwise registered trademarks or other intellectual property that has been used here for non-profitable purposes of making this review) is copyrighted to Andy Nagorny © 2015. All rights reserved.

Desert Strike is an official registered trademark of Electronic Arts Inc. Game and its images are an officially registered properties of its respective owners. All rights reserved.