MORTAL KOMBAT II

PLATFORM	SEGA GENESIS
GENRE	FIGHTING
RELEASED	SEPTEMBER 13, 1993 (OCTOBER 8, 1992 ARCADE)
PUBLISHER	MIDWAY HOME ENTERTAINMENT
DEVELOPER	PROBE SOFTWARE

перша публікація http://www.opengamer.com.ua/mortal-kombat-ii/

МОРТАЛ КОМБАТ В КВАДРАТІ

Після виходу першої частини «Мортал Комбат», геймерська спільнота похитнулась, ніби побитий персонаж цієї гри, що стоїть смикаючись, в очікуванні фаталіті, а авторам гри, на чолі з Едом Буном та Джоном Тобіасом, треба було буквально, лише закінчити почате, щоб остаточно полонити бідні душі фанатів комп’ютерних бійок. «МК» вже увійшов в історію індустрії, та можна казати, що і в історію сучасної масової культури, але до безроздільного панування в жанрі, ще лишався один, проте великий крок – створити продовження, що безроздільно зійде на п’єдестал головного файтингу земного виміру.

В «МК» було що поліпшувати. Перша частина встановила високу планку, в тому числі по відношенню до себе самої, але ринок не зрозумів би ще однієї гри на сім бійців з восьмибітними задніми планами, та вже набридлі відбивання голів та спалювання живцем. Потрібні були поліпшення: якісні, та одночасно кількісні. Творці серії, не стали розмінюватись по дрібницям, бачачи наочно, як було сприйнято першу частину, вони вдруге вдарили точно в ціль, та створили файтинг мрії.

Хоча наступні частини, показали, що можна додати в гру ще більше всього, «МКІІ» виглядає настільки завершеним, як можливо не виглядає жодна з наступних ігор серії. Розробники залишили стилістику оригіналу, та приділили максимальну увагу доведенню вже присутніх елементів гри до якщо не ідеального, то близького до нього вигляду. Ці зусилля не пройшли непоміченими, гра отримала визнання критиків та любов фанатів, як результат, продажі «МКІІ» вимірюються сотнями мільйонів доларів. Одна з причин цього успіху, також лежить в мультплатформеності гри, яку легше сказати на чому тільки не видавали. Версія для Сега не стала виключенням і так само була розкуплена майже двомільйонним тиражем в одній лише Америці.

Переходячи, детальніше, до підзвітного порту гри, треба почати з того, що тепер гравцю не треба було навіть морочитись з жодними кодами, вся кров та фаталіті були повністю перенесені з ігрових автоматів, та доступні з першої секунди. З негативу, що могли помітити лише ті, хто грав версію на автоматах, можна навести недоліки, викликані технічними обмеженнями приставки: постраждали кількість кольорів, нормальні тіні, кількість та якість музичного супроводу та частина голосового вмісту. Проте на самій приставці, був знову досягнутий піковий, на момент релізу, результат. Це було на часі, так як, конкуруючий реліз на Нінтендо, не планував пасти задніх, навчені сумним досвідом низьких продажів першої частини «МК», японці зацензурували тільки локальну версію гри, а Американський реліз вийшов у всій красі, і лише незначним чином відстав в тиражі від Сега.

В Україні, «МКІІ» запам’ятався залами ігрових приставок, де він, наряду з третьою частиною, домінував над всіма іншими іграми. Хтось йшов на прокат одразу після уроків, а хтось, не міг дочекатись, і прогулював скучні заняття прямо в ігрових залах. Хтось залишався голодний, бо спускав на гру гроші, дані йому на обід. Комусь на прокат могли дати гроші батьки. Але траплялись і ексцеси, на зразок крадіжок батьківської зарплати та втеч з дому. Не рідко горе-втікачів знаходили прямо за черговою годиною гри в «МК».

Вартість такої години гри, коштувала приблизно два долари. Враховуючи, що часи були складні, і не всі сім’ї мали дохід більший за сотню, це була немала сума, тому не рідко можна було побачити, як діти брали лише 10-20 хвилин гри, аби наблизитись до «МК» хоч на трошки. Ну і звичайно, жоден прокат не обходився без юрби тих, в кого не було грошей навіть на десять хвилин, вони очікували, коли на горизонті з’явиться хтось без друзів, щоб набитись йому в компаньйони, а решту часу галділи за стійкою, дивлячись на те, як грають інші. Зазвичай, серед таких «завсягдатаїв», були ходячі довідники по всім іграм серії, що знали на пам'ять, та могли виконати всі прийоми та фаталіті. Поступово, геймерський світ відкривав для себе проблему, більш наболілу, ніж насильство – ігрову залежність. Що звісно лише збільшувала кількість нападок зі сторони борців з іграми. Не обійшлось і без поразок: в Німеччині «МКІІ» було повністю заборонено, за «прояви надмірного насильства та жорстокості по відношенню до представників людського роду». Ну що тут сказити, хто як не німці добре розбирається в кваліфікації проявів надмірного насильства та жорстокості по відношенню до представників людського роду, тому їм видніше. В будь якому випадку, така заборона була гуманніше, ніж японська версія гри, з зеленою кров’ю та чорно-білими фаталіті.

Стартовий екран	Початкове меню відображало ставший іконічним логотип
Екран вибору бійців, містив 12 персонажів	Перша арена

КРАЩЕ, БІЛЬШЕ, КРАЩЕ

За зізнанням самих розробників, друга частина мала отримати все те, на що не вистачило часу при створенні оригінальної гри. Це також стосувалось і сюжету, який дещо набрав глибини. Повноцінних заставок, звичайно гра не отримала, але текстове наповнення, поки що справлялось з зростаючою кількістю питань гравців: чому все саме так, а не інакше.

Зазнавши поразки у своїх планах перемогти земних бійців, Шен Цунг випрошує у повелителя Зовнішнього світу Шао Кана можливість спробувати ще раз, а також, в процесі пощадити його життя. Для поліпшення власних шансів, лиходії вирішують провести наступний турнір безпосередньо у своєму вимірі, а Шен Цунг отримує в кредит власну молодість. Покровитель Земного виміру - Рейден, збирає на другий захід змішану команду. З першої частини повертаються Лю Канг та Джонні Кейдж, їх підсилять друг Лю і також монах - Кунг Лао, та колега Соні Блейд, яку він збирається врятувати з полону – афроамериканець Джекс. Саму Соню Блейд, та її супротивника Кано, можна побачити прикованими біля трону Шао Кана, на одній з арен гри, обох було ув’язнено імператором за те, що через обмеження у кількості пам’яті, доступної для гри, вони не влізли в реліз. Але без гарних леді силам добра не обійтись, у симпатіях до земних бійців підозрюється одна з ассассінок Шао Кана – Кітана.

Обновив компанію і Шен Цунг, що з боса був понижений до доступного персонажа. В гру повернулись з мерців Скорпіон та Саб Зіро, а також додався ще один ніндзя - раніше секретний боєць Рептилія, сестра Кітани – Мілена, та урод з лезами на руках - Барака. На вершині турнірних сходів, в якості босів, на гравця чекатимуть сам імператор Шао Кан, та його охоронець Кінтаро – філіал покійного Горо.

Згідно канону, другий турнір, також був виграний Лю Кангом, проте гра містить текстові заставки для варіантів виграшу кожного з доступних персонажів.

Намагання зробити продовження більш мрячним, за першу гру, автори відобразили це і у кольоровій палітрі. У порівнянні з попередником, «МКІІ», спершу, вражає насиченістю темних кольорів. Цього разу, заднім планам приділили значно більше зусиль, в версії для Сега їх витягнули як раз на той рівень, щоб вони більше не контрастували з більш деталізованими фігурками персонажів. Самі арени вийшли різноманітнішими, виконаними в різних тонах, на них буквально, стало приємно битись.

Моделі персонажів, як і раніше, були виконані дідівським способом: акторів знімали на відеокамеру (не цифрову!), а потім на комп’ютері видаляли фон з робочих кадрів, яким судилось перетворитись на спрайти в грі. Звичайно, у випадку з персонажами ніндзя та ассассінками була використана технологія підміни кольорів, але це зрозуміле рішення. Краща якість спрайтів була досягнута і ліпшою якістю камери, і тим, що самі спрайти пройшли суттєве доопрацювання, особливо, стосовно відкритих частин тіла бійців. В результаті, бійці вийшли як живі.

Решта графічних цукерок, полягала в поліпшених ефектах спеціальних прийомів: блискавок, фаєрболів, інших дистанційних атак, а також звичайно в нових, різноманітніших фаталіті.

Про звук, та музику в грі, важко сказати більше, ніж те, що «МКІІ» можливо один з найкращих, у цьому сенсі, прикладів на всій Сега «Дженесіс» («Мега Драйв»). Електронні ритми композитора серії Дена Фордена, лягли ідеальним фоном, як на поєдинки, так і на миті між ними. Загалом, гра звучала так, що в якісь моменти здавалось, що перед Вами інша приставка. Звукові ефекти, були виконані голосно та чітко, кожен удар, вигук, стон були розбірливі, але особливо вражала голосова озвучка, злий голос диктора оголошував початок бою, переможця, чисту перемогу, фаталіті і звичайно запрошував добити опонента. Цей голос неможливо описати, без нього, важко уявити і гру, і серію, і всю стилістику «МК», якою вона нам запам’яталась.

Сексі 90-ті стайл	Скорпіон, ховаючи гаманець, відступає від Джекса
Таємний, у першій частині Рептилія, увійшов до продовження на правах звичайного персонажа	Саб Зіро отримує по пиці від невидимого Рептилії

ВЕСЕЛІ ФАТАЛІТІ

У продовженні не стали суттєво міняти і без того вдалі бойову систему та керування. По-перше ігрова швидкість виросла, особливо це відчувалось на Сега, де таким чином хотіли викрутитись за недоліки консолі у порівнянні з конкурентами. З невеликих змін, стали більше розрізнятись обидва удари ногою, були додані удар рукою з присядки, та «вертушка», що відкидала противника не гірше ніж аперкот. Час на удари став меншим, що зробило можливість їх більш швидкої комбінації при атаці.

Головний принцип рівності персонажів був збережений, і за винятком спеціальних прийомів, всі базові рухи та показники героїв знову були абсолютно однакові. Щодо спеціальних рухів, то їх кількість збільшили, а деякі з них, тепер можна було використовувати в повітрі. Шен Цунг, що став доступним персонажем, зберіг можливість перевтілюватись в інших бійців і  під керуванням досвідченого гравця, становився особливо небезпечним супротивником.

Але звичайно, продовження не було б собою, якби не нові фаталіті. Цього разу, їх зробили по два, на кожного персонажа. З нових способів добивання, можна згадати поїдання драконом, викрадення душі, розрізання на двоє вздовж, відривання рук, поїдання живцем, роздування з вибухом тощо. Але здебільшого, фаталіті зводились до відбивання голови, або всього торсу, варіюючись у способі, яким це робив кожний персонаж, чи то кидаючи сніжком, як Саб Зіро, чи відриваючи довгим язиком, як Рептилія. Цю одноманітність, дещо скрасили арени з піт-фаталіті, де опонента також можна було скинути з моста, підбити на шипи на стелі, та втопити у кислоті, а також жартівливі варіанти закінчення поєдинку: бейбіліті та френдшіп. В першому випадку, переможеного опонента перетворювали на немовля, в другому, переможець виконував якусь смішну дію, наприклад діставав кроля з капелюха, або підписував свій постер. Така легковажність не була випадковою, розробники свідомо вирішили дещо розбавити страшну атмосферу гри гумором. Це також проявилось у пасхалках, та несерйозному вигуку «toasty!», що звучав при вдалому аперкоті, а в куточку екрану з’являлась голова композитора гри. Доречність таких жартів, з однієї сторони, була спірною, з іншого боку, ігри в дев’яностих, сприймали інакше, ніж зараз, в першу чергу менш прискіпливо, лишаючи розробникам більший ступінь свободи.

  

Заплив у кислоті	Піт-фаталіті, що не виправдовує назви, адже жертва опинилась нагорі, а не в ямі
Зверніть увагу на міст на задньому плані, мужик з полум’ям вище поясу, на момент виходу гри, був просто деталлю оздоблення, але завдяки міфам, що створювались комьюніті, пізніше він ожив в одній з наступних ігор серіалу. Розробники «МК» неоднорозаво використовув фанатські чутки, як джерело власного надхнення	Саб Зіро впав з моста

НУБИ ТА САЙБОТ

Гра на проходження відноситься до тих речей, в яких важко бути оригінальним. Цього разу у грі відмовились від матчів на витривалість, так як кількість бійців, давала можливість скласти і без того довгу турнірну драбину: гравця чекатиме поєдинок з усіма доступними персонажами, в тому числі дзеркальний двобій, боси, а також можливість відкрити матч проти прихованої Джейд – зеленої та вдвічі швидшої версії Кітани. Джейд не єдиний прихований боєць, в ході проходження, на рівні Портал, можна відкрити бій зі Смоуком – сірою варіацією Скорпіона, з якого йде дим. А за 25 перемог у мультиплеєрі, відкривався двобій з найсекретнішим персонажем, яким став повністю чорний ніндзя Нуб Сайбот. Неймовірна крутість чорного бійця, свого часу вразила не одного геймера, що обирали собі нік-нейми на честь нього. Пізніше, експертами у читанні задом на перед, було встановлено, що ім’я примарного ніндзя складається з перевернутих прізвищ головних авторів гри – Буна та Тобіаса.

Рівень складності, що можна було обирати в опціях, суттєвим чином впливав на якість спротиву АІ, але навіть на найлегшому рівні, ворог не стояв на місті, а йшов по гравця. Що стосується середніх та важчих складностей, то незайвою була можливість збільшити кількість спроб для продовження гри після поразки. Найбільш складними видавались поєдинки проти босів, щодо прихованих бійців, то після програшу у матчі з ними, можна було продовжити турнір далі, теж незайва опція, враховуючи потужність Джейд.

Але «МК» ніколи не був орієнтований на одного гравця та проходження, а найбільше задоволення гра приносила в мультиплеєрі. Звичайно, для отримання цього задоволення, гравцю було необхідно віднайти своїх бійців, та завчити їхні прийоми, і добивальні рухи. Геймери проявляли справжню ретельність та старанність, кожний починаючий фанат, завжди мав з собою блокнот, або зошит, з комбінаціями кнопок. Це було важливою частиною культу гри, разом з чутками, бійками за джойстики, програними грошима на обід. «МК» назавжди залишився грою, що з екрану, ступила у суспільне життя, залишивши свій відбиток на ньому, тому згадуючи цю його, геймери, що застали її у всій красі, завжди відчуватимуть присмак лихоманки, що йшла в комплекті з картриджем.

  

На вершині турнірної гори, гравця чекав верховний бос, та начальник Шен Цунга – Імператор Шао Кан	Красуня та чудовисько на фоні стильного вікна
Із-за дерева в лісі, періодично виглядали Джейд та Смоук – приховані персонажі гри	Присловуте «тості!».

ВИСНОВКИ

«Мортал Комбат ІІ» практично став всім тим, що від нього чекали: ще кращі графіка та звук, більше бійців, арен, прийомів, фаталіті, а також відсутність радикальних революцій у геймплеї, що вже прижився серед фанатів. Що ж до тих, гравців, що почали грати в серію з другої частини, то вони підсіли на «МК» не менше, а скоріш за все, що і більше. Гра мала певну магію навколо себе, особливо в своїй стилістиці, яка настільки вдало розвивала тематику серії, що її навіть частково запозичили в фільм, який знімався по оригінальному «МК». Після виходу третьої частини, багато фанатів залишились вірними «МКІІ», так як не змогли сприйняти велику кількість змін у продовженні.

+ ПЛЮСИ:

+ Графіка та звук на межі можливостей приставки

+ Численні якісні та кількісні поліпшення

+ Стильний дизайн

- МІНУСИ:

- Потужності Сега, нажаль не дали можливості реалізувати гру найкращим чином, що не було б так важливо, якби не конкуренти

- Фаталіті нажаль вийшли одноманітними

ОЦІНКА Найкращий, на момент свого виходу файтинг в світі, та одна з найкращих ігор на Сега.

А

This review (excluding images and otherwise registered trademarks or other intellectual property that has been used here for non-profitable purposes of making this review) is copyrighted to Andy Nagorny © 2015. All rights reserved. Mortal Kombat is an official registered trademark of Warner Bros. Entertainment Inc. Mortal Kombat II game is licensed to Sega and developed and published by Midway Games, game and its images are an officially registered properties of its respective owners. All rights reserved.