DISNEY’S ALADDIN

  

PLATFORM	SEGA GENESIS
GENRE	PLATFORM
RELEASED	NOVEMBER 11, 1993
PUBLISHER	SEGA, VIRGIN INTERACTIVE
DEVELOPER	VIRGIN INTERACTIVE, DISNEY INTERACTIVE STUDIOS

перша публікація http://www.opengamer.com.ua/disneys-alladin/

ВСТУП, АБО АРАБСЬКІ ВЕЧОРИ

За потоком мультиплікаційних героїв, що хлинули крізь пробиту дамбу залізної завіси на радянських дітей, які до того знали лише «Ну погоди» та кота Леопольда, було важко встежити. Можливо тому, Аладдін не набув відомості Диснеївських качок чи бурундуків. Багато, хто, вперше стикнувся саме з ігровим перевтіленням юного крадіжника. Для мене це сталось одним пізнім вечором, коли я потрапив на мамину роботу, де нещодавно встановили декілька комп’ютерів. Серед традиційного ПК-пакету у вигляді «Дума», «Дайни Бластер» та інших, чисто комп’ютерних хітів, було і декілька традиційних платформерів.

В Аладдіні все було прекрасно – і графіка – яскрава, стилізована під мультфільм, і геймплей – затягуючий, та з новими викликами на кожному рівні, і дизайн – надзвичайно веселий, зі смішною анімацією та увагою до деталей та задніх планів. А от з чим було важко, так це зі звуком, якого просто не було через відсутність звукової карти, а також з керуванням, яке з клавіатури було не просто незручним, але і становило головну складність. Кожного разу, коли випадала можливість, я намагався прийти і пограти в Аладдіна, але поступово мій ентузіазм згасав, в тому числі і через те, що завжди доводилось починати з самого початку, адже сейвів в грі не було.

Згодом, в мене з’явилась власна восьмибітка, на яку я першим же ділом купив «Аладдіна», але тут мене чекало розчарування, для «Денді»/НЕС пірати портували версію гри не з Сегі, а з «Супер Нінтендо». Деякі хадкорні фани обох консолей і досі сперечаються, в кого Аладдін кращий, для мене ж це стало очевидно з перших хвилин Кепкомівської гри: відсутність меча, та необхідність стрибати на ворогів створювали враження неповноцінності геймплею. Пізніше з’явився піратський порт версії з Сега, але це було не важливо, адже на той момент я вже дістався до улюбленої гри на прокаті, де взявши одразу три години часу, я грав до переможного кінця.

Вихід куди?	Для «Аладдіна», стартову заставку «Сега» дещо оживили.
Приклад анімації «для приколу», окрім посмішки гравця, ця ситуація немає жодного навантаження, але це теж хтось намалював.	Оазис посеред пустелі.

  

ГРА В МУЛЬТФІЛЬМ

Розробка «Аладдіна» на Сега стала показовою в плані самого підходу до створення гри. Отримавши ліцензію на гру по фільму та заручившись підтримкою студії Дисней, Вірджин Інтеректів не збирались робити те, що зараз зневажливо іменують «грою по ліцензії». Не будемо забувати, звичайно, те, що ставлення студії Дисней до власних франчайзів, принаймні тоді, було досить вибагливим, тому навіть найменші деталі, було потрібно узгоджувати з відповідним начальством, а анімацію і взагалі довірили самим співробітникам Диснею, і не прогадали: традиційна «мультяшна» анімація «Аладдіна» і по сьогодні вважається іконічним прикладом для платформерів. Що і казати про дев’яності, коли на екранах аналогових телевізорів та дисплеїв низької роздільної здатності, гра виглядала краще за мультфільм. Якість анімації уступала мабуть лише її гумору. Відповідність подій в грі їх візуальному відображенню не втомлює гравця, навіть смерть персонажа здатна заставити його посміхнутись не менше, ніж смерть ворогів, що також анімовані з не меншим піклуванням. Кожен тип ворогів виконаний індивідуально смішним. Звичайно, для ідеалу, якого прагнули розробники та їх замовники, цього замало, тому рівні та задні плани, також старанно вимальовані з дотриманням певної стилістики, як результат, практично всі вони відрізняються один від одного, та є різноманітними самі по собі. Наприклад, в пустелі, піски перемежовуються з руїнами, шатрами, скелетами тварин. В місті будинки змінюються за розміром, вікнами, стилем, та навколишнім оздобленням. Навіть декілька мрячних рівнів, що мали б виглядати одноманітно, періодично радують змінами в розміщенні перепон, по мірі просування до виходу.

Щоправда, Аладдін дещо спіймав критики за сюжет, точніше за спосіб його подачі – гра немає повноцінних заставок, лише декілька задніх планів, з малюнками персонажів та текстом. А принцеса, яку має врятувати юний злодій – не більше ніж «фотографія» на старті гри, ми побачимо її анімованою лише під час фінальних титрів. Але, очевидно, що розробники, які більш ніж тісно, працювали з «Диснеєм», ніколи не розглядали маркетинг гри, окремо, від повнометражного фільму, тому навіть не намагались дублювати його сюжет, але так, чи інакше, гравці пробачили дефіцит заставок.

За рахунок фільму, гра також отримала і музичне оформлення, у вигляді частини офіційного саун треку легендарного Алана Менкена, в тому числі «Арабської Ночі». Мелодії звучать досить достойно, навіть не дивлячись на древній звук шестнадцятибітки. Звичайно ці ритми дуже підійшли під ігровий процес, і навіть зможуть залізти гравцю, на деякий час, в голову.

Напівбос з дахів Аграби, злий, але кумедний.

Пригоди в Аграбі були б менш насиченими, якби не старання мавпочки Абу на екстра рівні. Бережись того горшку…

МЕЧ, ЯК МІРИЛО ГЕЙМПЛЕЮ

Легендарний дизайнер «Кепком» Сіндзі Мікамі пізніше визнав, що наявність в головного героя меча, робила гру від конкурентів з «Вірджин» кращою. І справді, такий банальний інструмент, як меч, позбавив розробників необхідності вигадувати Японію, та вносити в гру штучні елементи як у Аладдіна на «Супер Нінтендо», де все пов’язано з виконанням стрибків персонажем. Ні, стрибати доведеться і в Сегівській версії, але складові екшену та платформеру, в цьому відношенні повністю роз’єднали. Традиційно для платформеру, Аладдін може рухатись вліво та вправо, присідати та стрибати, лазити по мотузках вгору-вниз, та висячі на руках. Атакуючі дії складаються з атак вже згаданим мечем та кидання яблук. Яблука збираються на рівнях, разом з іншими паверапами та бонусами. Мечем також можна захищатись, відбиваючи кінжали кинуті в героя. В атаці Аладдін може вдарити мечем в стрибку, а може просто підбігти в ближче до ворога в проміжку між його атаками. Інколи допоможе удар з присяду.

При метанні яблук, варто не забувати, що вони закінчуються, проте по рівням розкидано достатньо цих плодів, щоб підтримувати баланс на рівні хоча б в півсотні. Окрім них, гравцю доступні інші традиційні знахідки: поповнення здоров’я у вигляді синього сердечка, додаткове життя у вигляді голови головного персонажа, рубіни, за які у вуличного торгівця можна придбати життя та продовження гри в разі їх повної втрати, а також синій кувшин, що дає чекпойнт у випадку смерті персонажа. За голови джина та мавпи Абу гравець отримує спроби на бонусних рівнях, де також можна отримати все вищеозначене. На рівні з джином гравця чекає щось на зразок ігрового автомату, в якому треба підгадати коли натиснути кнопку, аби отримати приз, а не програш, а от бонусний рівень Абу, потребує уникання падаючих згори горшків, в перерві між якими будуть випадати призи, при цьому Абу не переживе навіть одного влучання.

До речі, про живучість, здоров’я Аладдіна відображено шкалою у вигляді диму з лампи, чим вона коротша, тим ближче кришка, а коли диму не лишається взагалі, Аладдін сам стає як Абу, та не витримає і дотику пальцем. Тому слідкуйте за випарами лампи дуже уважно, особливо, чим ближче до босів. Герой також може загинути миттєво – впавши в провалля, чи воду, та при контакті з розпеченим валуном. За винятком декількох ситуацій, гра дає достатньо часу, щоб проаналізувати ситуацію та прийняти правильне рішення, тому не поспішайте, аналізуйте та спостерігайте. Спішка, це найперше джерело ігрових смертей в «Аладдіні».

У гравця немає можливості зберігатись, чи використовувати паролі, проте в грі є чіти, які дозволять вибрати та поміняти рівень, що звичайно не дуже добре, але з іншого боку, враховуючи втрату всього, що могло бути Вами зібране на рівнях, які Ви пропустили, використання вибору рівня не виглядає таким вже страшним гріхом. Логіку розробників також можна зрозуміти, адже гра і справді коротка.

Погано бути японським Аладдіном, Кепком, Ви мали зробити той меч!

В тюрмі Аладдін як за кам’яною стіною.

ЧОГО Ж ТИ НЕ СТРИБНУВ?

Після спішки, другою по популярності причиною загибелі Аладдіна, часто стає керування. Воно нескладне: Д-пад відповідає за рух, А – кинути яблуком, В – вдарити мечем, С – стрибок. Але, наловчитись добре стрибати за допомогою рідного сеговського джойстика сучасному гравцю, який вже встиг до стіків, буде важко. Тому емулятор зі стандартним геймпадом, зекономлять Вам час та нерви. Звичайно, це не замінить магії вставляння картриджу в приставку, та дотику до історії у вигляді «рогалика» від «Мега Драйв». Колись, після «квадратних» рішень на восьмибітках, джойстики «Сегі» здавались шедевральними, а після комп’ютерної версії гри, керування і взагалі було казково зручним, але навіть без цих скидок, на момент виходу, керування «Аладдіна» не відрізнялось додатковою складністю, та загалом влаштовувало гравців.

Аладдіну потрібно розбити всі такі статуї, щоб пройти далі.

Якщо Ви думаєте, що цей велетенський розпечений валун здатний вбити героя одним лише дотиком, то Ви праві.

ПРОХОДЖЕННЯ

В перше проходження, «Аладдін», скоріш за все, відніме у Вас більше години, не виключено, що і більше, якщо Ви витратите всі життя десь посередині гри і доведеться починати спочатку. Тому запасайтесь додатковими життями та continue-ми вже с перших рівнів.

Ринок Аграби. Перший рівень знайомить гравця з базовими ворогами, переважно це стражники, а також деякі представники місцевого населення Аграби. З інших перепон, Аладдін стикнеться з горшками, які викидають з вікон, а також з насипаним на землю розпеченим вугіллям (шкодть тільки, якщо зупинятись на ньому). На рівні не буде босу, достатньо дійти до виходу.

Пустеля. На цьому рівні також не буде боса, ворогів зрештою тут також не багато, з нових будуть лише папуги та змії, це контактні супротивники, тому дістатись Вас їм буде важко. Уникайте шипів з-під піску. Коли побачите половинку скарабею – торкніться її, не хвилюйтесь, скарабей не втече, а згодом розташується на виході з рівня.

Дахи Аграби. Друга половина скарабея знаходиться у напівбоса, так, їх тут буде двоє, мабуть в компенсацію за прогулянку по першим двом етапам. Для проходження рівня збирайте флейти, що будуть активувати мотузки, здатні підіймати Аладдіна на раніше недоступні місця. Через деяку кількість флейт Вас чекатиме двобій з напівбосом. Насправді особливої тактики немає – закидайте його безперервно яблуками і він навіть не зможе кинути у Вас свій ніж. Збережіть побільше здоров’я на фінального боса – начальника стражі, до бою з яким героя віднесе остання мотузка. Забирайтесь на найвищий щабель лісів та постійно стрибаючи, закидайте його яблуками, в теорії бос помирає швидше ніж його бочки здатні вбити Аладдіна.

Султанова Темниця. На цьому рівні вперше з’являться дуже неприємні вороги – летючі миші, не дивлячись на розміри, через траєкторію польоту та надокучливість, вони будуть постійно забирати у Аладдіна життєву енергію, якщо вчасно не махнути мечем. З новачків, також будуть скелети з вибухівкою, їх потрібно миттєво розбивати мечем, інакше уламки, після вибуху, дістануть Вас навіть на суттєвій відстані. Також на рівні присутні численні перепони: шипи, що вилізають зі стін, кулі на ланцюгах, та необхідність стрибати по виступам зі стін, дані виступи то виїжджають назовні, то знову ховаються, тому наловчіться. Боса немає.

Печера Див. В печері, Аладдін, має знайти чарівну лампу, для цього потрібно розбити декілька статуй в ключових місцях, що буде відкривати відповідний шлях далі. До летючих мишей додались рибки, літаючи духи, та статуї. Духи вбиваються просто ударом, статуї можна вразити тільки в момент коли вони намагаються кинути у вас чимось – тому встаньте поруч та дещо зруштесь в сторону, махаючи мечем. Рибки, що вистрибують з підводи та плюються, вбиваються навіть яблуком, але не давайте їм заважати стрибку через воду. Наприкінці рівня буде бос: як тільки він починає матеріалізовуватись на одній з двох платформ, підбігайте впритул та рубіть мечем. Повторіть близько десятка разів і лампа Ваша.

Втеча. Це важкий рівень, на якому легко впасти у відчай, так як чекпойнтів не буде, на відміну від можливостей вбити Аладдіна. Без знання рівня, гравцю доводиться вчити його на власних помилках, але деякі поради будуть не зайвими. По-перше, дуже вивіряйте стрибки, так як відстані будуть суттєві та стрибати доведеться з країв. По-друге, від всіх велетенських каменів лише одна втеча – бігти вперед і в кінці стрибати через яму, або з обриву. По-третє, стрибок над лавою завжди буде зіпсований, якщо зачепити фонтан, що вдаряє з неї. На останньому великому камені, коли Аладдін почне бігти нагору, останній стрибок виконується в нікуди, просто вперед, там героя спіймає летючий килим.

Поїздка на килимі. Якщо Ви не володієте джедайською реакцією, іншого способу пройти цей рівень, окрім як завчивши шлях польоту – немає. Я нарахував 27 стрілок різних типів, переважно це вказівники вгору або вниз, інколи одночасно обидва і лише двічі знак питання (насправді обидва рази вниз). Порядок вийшов такий: перша стрілка вгору, на цій стрілці, до речі, можна підібрати життя, просто тримайтесь трошки нижче стелі. Далі ТРИ стрілки підряд тримайтесь низу, ОДНА стрілка нагорі, ДВІ внизу, ОДНА наверх, ДВІ вниз, ОДНА нагору, ТРИ вниз, ДВІ нагору, вниз на знаку питання, ОДНА нагору, далі в теорії СІМ стрілок можна триматись внизу, ОДИН раз нагору і знову вниз на знаку питання.

Всередині Лампи. Це, дещо божевільний рівень. Дуже мало місць, на яких герой може твердо стояти. Напрям руху вказують численні стрілки, а замість твердої поверхні буде ефемерна доріжка, в якій треба постійно підстрибувати, як це наприклад було в пальмах в пустелі. Також тут буде аналог платформ, що висовуються, тут вони у формі рук джина, дуже важливо придивлятись, які з них і як рухаються, щоб не поспішати зістрибувати з тих, що не зникнуть.

Палац Султана. Це досить короткий рівень, без особливих складностей, та з достатньою кількістю паверапів. В кінці буде бос – папуга Яго, всередині механізму, з якого будуть вилітати духи. Рекомендована тактика – стійте на п’єдесталі механізму та закидайте боса яблуками. В мене виходило стояти з обох боків.

Палац Джафара. На шастя останній рівень не буде дуже довгим, єдине, що зроблено незручно, це останній чекпойнт перед останнім босом – Джафаром, але, це зроблено на благо ж самого гравця, що таким чином зможе трошки поповнити запас яблук. Головна порада на цьому рівні, це зберегти на боса якомога більше яблук, адже добувати їх в бою буде нелегко. В першій половині двобою, чаклун буде намагатись притягнути Аладдіна своїм посохом, не припиняйте стрибати, щоб втекти подалі, та кидайте яблука, як тільки є така нагода. Намагайтесь зберегти максимум енергії на другу частину битви, коли Джафар перетвориться на змія, що дихає полум’ям. Тут вже складніше – по-перше Аладдін не може стояти на підвищеннях колон, тільки швидко бігти по ним, інакше його обпече. А на підлозі бос атакує полум’ям. Для перемоги потрібно завчити не дуже складний, але потребуючий повторення прийом: відійдіть десь до середини одного з крайніх підвищень, та стрибайте на зустріч вогню, так, щоб він пройшов під Вами, при цьому поки в повітрі, потрібно кидати яблуко в змія. Після приземлення знову відступіть дещо назад та повторіть всю комбінацію. І так разів 15-20 (на середньому рівні складності). При стрибку намагайтесь не потрапити на підвищення. Якщо яблука закінчаться, їх запас можна поповнити кожен раз, на протилежному до Вас підвищенні.

Летючий килим, можливо не найкращій засіб пересування по казковому Сходу, але нажаль герої не мають великого вибору транспортних засобів.

На задніх планах рівня «Всередені лампи», можна побачити багато предметів, які не дають джину заскучати, в тому числі телевізор та ігрова приставка.

ВИСНОВКИ

Що захоплювало в «Аладдіні»? Мабуть, те, що всім хотілось потрапити в мультфільм. Для написання цього огляду, я перепройшов гру на емуляторі, і скажу, що стара магія, ще не вивітрилась з неї, і так само продовжує затягувати і сьогодні, коли, скажімо, пограти є в що. Що ж до тих часів, коли гучні релізи були не такими частими, то гра такої якості не могла залишитись непомітною, але навіть так, той успіх, що чекав на неї, був приголомшуючий. Гравці оцінили «Аладдіна» у 4 000 000 проданих копій, що є найкращим результатом в історії цієї консолі, звичайно, якщо не рахувати титульних перших Соніків, що йшли в комплекті з приставкою. Конкуруюча гра від «Кепком», на «Супер Нінтендо», не змогла навіть частково наблизитись до таких цифр, ні взагалом, ні навіть відносно внутрішніх чартів. Приблизно одноголосно схвально висловились і критики, але критик чи ні – жоден гравець не був застрахований від того, щоб не влюбитись в цей платформер принаймні на деякий час.

А ось і цей момент: трошки назад, стрибок, кидок, приземлення, повторити… Останній бос знає як попсувати крові гравцям.

Секс по-диснеївські, цнотливий та з відведеною назад ногою.

+ ПЛЮСИ:

+ Високий, стандарт графіки, анімації та водночас музики в грі
+ Гра і зараз виглядає мило та справляє враження суцільного та завершеного продукту.

+ В Аладдіна є меч.

- МІНУСИ:

- Не дивлячись на поступово зростаючу складність, місцями в грі з’являються моменти, що вимагають не очікувано більше концентрації. В таких ситуаціях гра може запросто ввігнати гравця у фрустрацію.

- Досить схематичне відображення сюжету.

ОЦІНКА Можливо, часи старих платформерів по Диснеївським мультфільмам давно минули, але, якщо у Вас є бажання перенестись в них, то Аладдін здійснить його для Вас.

A

This review (excluding images and otherwise registered trademarks or other intellectual property that has been used here for non-profitable purposes of making this review) is copyrighted to Andy Nagorny © 2015. All rights reserved.

Disney's Aladdin is an officially registered property of Walt Disney Company. Disney characters, artwork and music copyrighted by Walt Disney Company. Disney's Aladdin game licensed to Sega, Virgin Games and Disney Interactive, game and its images are officially registered properties of its respective owners. All rights reserved.