Огляд NARC

NARC

PLATFORM	NINTENDO ENTERTAINMENT SYSTEM
GENRE	RUN AND GUN (SHOOT’EM’UP)
RELEASED	1988
PUBLISHER	WILLIAMS
DEVELOPER	WILLIAMS

перша публікація http://www.opengamer.com.ua/narc/

ВСТУП

В часи панування юристів «Рокстар» в судах, у справах про насильство у відеоіграх, важко повірити, що щось на зразок НАРКу, могло обговорюватись в тій самій термінології, а також стати відомим за ультра-насильство. Тим не менш, наприкінці восьмидесятих, НАРК був однією з улюблених червоних ганчірок захисників моралі від технологічного прогресу, на зразок сьогоднішнього ГТА. Подумати тільки, гравець міг вбивати та арештовувати нарко-злочинців прямо на вулиці, граючи за бійця відповідного спецпідрозділу. Але, якщо відкинути весь цей навколишній рекламний мотлох, то НАРК мало відрізняється від аналогічних ігор в жанрі, хіба що трошки, про що і піде мова нижче.

Так, це круто, добро з біцепсами і на червоному «Порші»

Ломбарди чергуються з алкомаркетами… Львів?

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Насправді, НАРКом громадськість лякали дарма, достатньо глянути сьогодні на ГТА, де можна завантажитись і піти вбивати стражів правопорядку, в НАРК же гравець захищає закон. Для цього він протистоїть вуличним бандам втягненим в незаконне споживання, зберігання, виробництво та розповсюдження наркотиків. Частину зловмисників зовсім не обов’язково вбивати з табельного автомата, якщо підійти до ворога впритул, персонаж виконує арешт, так що не все так жорстоко, арешти навіть стимулюються більшою кількістю очок. В НЕС версії є мила деталь, яка змусить посміхнутись, наприклад, якщо влучити в атакуючу героя собаку, то вона зменшиться в розмірах та втече, такий от реверанс в сторону захисників тварин. Складалось враження, що самих розробників та видавців, питання жорстокості хвилювало значно більше, ніж потенційних скаржників. Навіть в кінці гри, вона повідомляє, що гравець успішно пройшов тренувальну програму, ще б пак, інакше можна було подумати, що це все відбувалось насправді. Що правда, до кінця гри ще треба було дістатись. В цьому міг допомогти товариш, якому в керування давали другого оперативника. За допомогою брифінгів, через термінал комп’ютера, намальованого в заставках, гравці отримували інформацію про кожне наступне завдання, а також сюжет в цілому. Сюжет без несподіванок: доведеться ліквідувати злочинну мережу, очолювану кримінальним авторитетом містером Бігом.

Наркоіндустрія часів епохи до Breaking Bad

Гелікоптер збивається однією вдало пущеною ракетою

ГЕЙМПЛЕЙ

Простота ігрового процесу в НАРК, компенсується досить дерев’яним керуванням, зокрема це стосується того, що гра орієнтована лише на дві робочі кнопки, при геймплеї розрахованому на чотири, тому коротке натискання та затискання кнопки, дають зовсім різні ігрові дії. Ось таке рішення прийняли при переносі гри з ігрових автоматів. Крім переміщення вперед-назад, вгору-вниз, персонаж міг стрибати, присідати, стріляти ракетами та кулями, і ті і інші закінчувались, тому боєприпаси треба пильнувати, щоб не залишитись з пістолетом, в якому вогонь ведеться лише одиночними. Звичайно вороги теж мають певний арсенал боротьби з гравцем, переважно це вогнепальна зброя, інколи прямий контакт, тощо. Від всього цього треба увертатись, та вбивати ворогів швидше, ніж вони з’являються. Оскільки рівень, та його частини продовжуються до моменту виходу гравця через двері з відповідним надписом, то ворогів треба знищувати до того, коли з одного з них не випаде карточка-ключ до таких дверей. Проте, гравець може займатись знищенням так довго як хоче, адже за вбитих та арештованих злочинців нараховуються очки. Це важливий момент, за ці очки по проходженню рівня даються додаткові життя, а вони будуть зовсім не зайві. При бажанні гравець може виконати побічні дії для додаткових очок, за знищення чи підбирання певних предметів. Але, додаткові життя Ви отримаєте тільки по закінченню рівня, так що захоплюючись набиранням очок, не забудьте, що їх ще треба винести з рівня. А для того, щоб гравці не доїли на легших рівнях додаткові життя, їх загальна кількість обмежена, так що не залипайте.

В завершення про геймплей, необхідно згадати також третій рівень гри, де гравець отримував можливість, проїхати його частину на спортивному автомобілі. Особливих преференцій це не давало, але на той момент це було різновидом «як насправді», адже комп’ютерні персонажі на той момент жили і рухались в якомусь своєму обмеженому світі, мало схожому на реальний, тому тоді така дрібниця насправді могла мати вражаючий ефект на гравця.

Мр. Біг власною персоною

Спірне рішення стосовно фінального боса. Таке враження, що головні герої самі чимось закинулись.

ПРОХОДЖЕННЯ

Гра складається з семи рівнів та битви з останнім босом на восьмому. В загальному, гравцю потрібно слідувати простій схемі: косити по максимуму легких ворогів для прокачування рахунку та якнайшвидше після того евакуйовуватись з поточного фрагменту рівня. Бережіть  ракети на гелікоптери та важчих ворогів. По можливості варто заробляти очки на додаткових бонусних завданнях. До останнього боса потрібно підійти добре озброєним, в першу чергу додатковими життями. До речі сам вибір зовнішнього вигляду боса досить спірний – гігантська голова, яка їздить за гравцем, і спочатку стріляє, потім (коли голові буквально надавати по капелюху) від неї лишається череп, який вже може поранити гравця тільки при контакті. Рухається він доволі швидко, а потрапити у правильну точку на ньому буде нелегко, так що контактів буде вистачати, тут і знадобляться запасні життя.

Майже як в ГТА

От така от туфтєнь… А я думав це все було насправді.

ВИСНОВКИ

Є ігри, які завдяки своїм геймплейним особливостям, надовго залишаються актуальними і навіть старіюча графіка нездатна применшити їх цікавість. Нажаль «НАРК» не така гра, актуальні на момент виходу фішкі, що базувались на надлишку насильства (як його тоді собі уявляли в іграх), тепер виглядають хіба що комічно. Звичайно, це не применшує достоїнств гри на момент її виходу, десь так виглядають пристойні ігри свого часу, що в ньому і лишаються. Підозрюю, що такий скепсис можуть розділити не всі, адже навіть у НАРК виявилось достатньо шанувальників, заради яких гра поширилась на багатьох ігрових платформах свого часу, а також отримала перевидання на головних консолях аж у 2005 році. В новому вигляді гра також прихитрилась нашуміти кривавістю та не зовсім чистим обіграванням нарко-тематики, але не проривом в геймплеї чи культурній цінності.

+ ПЛЮСИ:

+ Досить непогана аркада на двох гравців

+ Присутні окремі елементи, що на момент виходу були оригінальними.

- МІНУСИ:

- Одноманітний геймплей

- Майже безкінечно атакуючі вороги

- Ідіотський головний бос, що зрештою виводить гравця на думку про абсурдність як сеттінгу гри, так і самого процесу.

ОЦІНКА «НАРК» це непоганий шут’ем’ап свого часу, що увібрав в себе як позитивні досягнення жанру, так і все те, через що він фактично зник. Скоріш за все, більшість людей які пройшли цю гру, швидко про неї забули.

B

This review (excluding images and otherwise registered trademarks or other intellectual property) is copyrighted to Andy Nagorny © 2015. All rights reserved. NARC is a game and officially registered property (trademark) of WMS Industries, Inc., Ltd. Game and its images are an officially registered properties of its respective owners. All rights reserved.

DARKWING DUCK review

DARKWING DUCK

PLATFORM	NINTENDO ENTERTAINMENT SYSTEM
GENRE	ACTION/PLATFORM
RELEASED	JUNE 1992
PUBLISHER	CAPCOM
DEVELOPER	CAPCOM

Перша публікація матеріалу: 

http://www.opengamer.com.ua/ohljad-darkwing-duck/

ВСТУП

Анімаційний серіал про качку в чорному плащі вперше показували ще на російському телебаченні, коли Диснеївська година переїхала з ОРТ на РТР, на той момент, ми вже були в достатній мірі насичені якісними мультиками, завдяки відеомагнітофонам і звичайно, показам по ТБ. Особисто для мене, і особливо після «Качиних Історій», за весь часу показу яких, я пропустив лише одну чи дві серії, «Чорний Плащ» був відверто слабенькою альтернативою, не вартою того, щоб поспішати до екрану покинувши інші справи, або переключити канал. Але через деякий час, я знову побачив Дрейка Малларда (саме так звали качиного супер-героя) і знову на екрані свого телевізора: дециметрова антена спіймала на частоті десятого рівненського каналу, сигнал сусідської приставки, покрутивши ручку, я настроїв зображення, і захоплено дивився на чиюсь недолугу спробу пройти один з перших рівнів гри. На той момент вісьмибітні приставки, ще були дорогим задоволенням, але пізніше, коли я все ж таки отримав свій власний «Сюбор», «Чорний Плащ» став одним з моїх перших картриджів.

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

«Чорний Плащ», є одним з найкращих прикладів класичних «диснеївських» платформерів на яких, того часу, спеціалізувалась   студія «Кепком». За сюжетом, що розповідався в традиційних для японців, текстових діалогах, таємнича хвиля злочинності поглинула місто, а гравцю, в особі героїчної качки, доручено розібратись в критичній ситуації. Робити це переважно доведеться в місті та на його околицях, при цьому гравцю дають на вибір три рівні, які можна пройти в будь якому порядку, після чого відкриються ще три. В кінці кожного з них потрібно перемогти місцевого боса з числа відомих по серіалу персоналій. Після проходження шести рівнів, стає доступним фінал – корабель головного півня-боса, що і виявився відповідальним за вищезгаданий безлад

Гра би безумовна не була собою, без традиційного для «Диснеївських» платформерів якісного графічного та стилістичного оформлення. Побудова рівнів в платформерах навіть у 92му році вже не могла здивувати гравців, проте дизайнери непогано прив’язали їх архітектуру під «лендмарки» міста з мультфільму. Звичайно, значно більше про сам мультфільм нагадували вороги, в тому числі боси, які були виконані з великою долею гумору. Що ж до героя, то це був не більше, не менше, але той самий Чорний Плащ, готовий лишень з вірним газовим пістолетом врятувати місто і якщо треба світ. Традиційні мелодії з серіалу завершували гармонічне перенесення атмосфери з ТБ на ігровий екран.

Стильний початковий екран

Куди б це податись? Унікальний випадок, коли робота не втече.

ГЕЙМПЛЕЙ

За жанром «Чорний Плащ» поєднує платформер з екшеном, причому, дане поєднання полягає в тому, що гравцю постійно потрібно застосовувати обидва елементи. Іншими словами, мало застрибнути на платформу, потрібно ще при цьому підстрелити ворога на ній чи під нею. Вороги, також були не однотипні, вимагаючи різного підходу. Елемент платформера не зводився до лише стрибків, з платформ можна було зіскакувати вниз, чіплятись та висіти на них, таким саме чином Чорний Плащ чіплявся за звисаючи крюки, виступи, тощо. Елемент екшену щоправда був більш прямолінійним, і по суті зводився до великої кількості стрільби з пістолету.

Серед корисних фіч, головний герой міг захиститись від деяких видів атак, за допомогою власне свого плаща використовуючи його як блок. Вороги знищувались пістолетом, який крім звичайних зарядів, можна було спорядити електричними куями, чимось на зразок бомб та стрілами, яки впродовж короткого проміжку часу, також можна було використовувати як платформи для переміщення.

Здоров’я головного героя, відображалось сердечком, яке могло втрачати по чверті за кожне пропущене влучання ворога, або невдалий контакт з ними, чи з небажаними поверхнями. Втрачену життєву енергію можна було поповнити з традиційних павер-апів розкиданих на рівні, також можна було відшукати додаткові життя.

За рахунок постійного чередування типів ворогів, та сеттінгу рівнів, гравець був змушений підлаштовуватись під гру, а успішність проходження прямо залежала від цього.

На початку 90их такі водоспади виглядали дуже гарно.

Визволення міста варто почати з власної домівки – моста

ПРОХОДЖЕННЯ

В цілому, після недовгої практики, гравець міг цілком комфортно виживати та проходити гру, що займало в мене приблизно півтори години. В ті часи ігри не радували казуальними рівнями важкості, не можу звинуватити в цьому і «Чорний Плащ», проте однозначно це не найважча гра на НЕС/«Денді». Як вже було сказано вище, здатність одночасно грати в екшен та в платформер, це єдине уміння, що вимагалось від гравця. Зрозумівши тактику відносно кожного типа ворога, єдиною проблемою лишалось не впасти, перестрибуючи з одного виступу на інший. Індивідуальна тактика проти ворогів, також поширювалась і на босів, всі вони, включаючи фінального, мали слабкі сторони, знаючі які, гравець міг дуже швидко перемогти.

В другій половині гри для різноманіття доведеться прогулятись на природу за місто

А от і головний лиходій, злий, але зі смаком… курятини.

ВИСНОВКИ

Пам’ятаючи про те, що «Чорний Плащ», це яскравий приклад якісних платформерів епохи 8-біток, не варто плутати це з просто платформерами того часу. Цінність цієї гри якраз і полягала в тому, що настільки добре зроблених ігор, було не настільки багато. Розробники із «Кепком» не просто підтримали власне та Диснеївське реноме, але і зробили це у відносно самобутній спосіб, наскільки це було можливим для найпоширенішого жанру.

+ ПЛЮСИ
+ Графіка та дизайн.

- МІНУСИ
- Коротка сюжетна лінія, та відповідно лише сім рівнів.

ОЦІНКА Не буду приховувати, що на дану оцінку вплинуло те, що я не був великим шанувальником оригінального мультфільму, в усьому іншому «Чорний Плащ» одна з візитних карток консолі, жанру та розробника.

A-

This review (excluding images and otherwise registered trademarks or other intellectual property) is copyrighted to Andy Nagorny © 2015. All rights reserved.

Darkwing Duck is an officially registered property of Walt Disney Company. Darkwing Duck game licensed to Nintendo and Capcom, game and its images are an officially registred properties of its respective owners. All rights reserved.