PLATFORM
|
NINTENDO
ENTERTAINMENT SYSTEM
|
GENRE
|
ACTION/PLATFORM
|
RELEASED
|
FEBRUARY
24, 1994
|
PUBLISHER
|
TAITO (SQUARE ENIX)
|
DEVELOPER
|
TAITO (SQUARE ENIX)
|
ВСТУП
Є ігри, що стають відомими одразу після їх
виходу, прославившись великими тиражами. Але є ігри, які стають відомими лише у
вузькому колі колекціонерів, і теж через свої тиражі. Звичайно, на українському
піратському ринку ситуація як завжди була дещо інакшою, і «Флінтстоуни 2», як у
нас знали цю гру, в сильному дефіциті ніколи не були, більшість гравців на
«Денді», принаймні, спробувала пограти в неї. Але оригінальні картриджі до НЕС,
зараз можна знайти хіба що на Інтернет-аукціонах, ціна при цьому буде
коливатись між половиною та тисячею доларів. Та що там казати, навіть картонну
коробку від картриджу менше ніж за сто баксів віддавати не хочуть.
Якщо зазирнути в історію виходу «Флінтстоунів:
Несподіванка на Динозавровому Піку», то тут, мабуть, нічого дивного в цьому і немає.
В Європі гра стартувала в лютому 1994 року, а наприкінці літа дісталась і до
Америки. Хоча розробником та видавцем гри була японська компанія, релізу на
батьківщині вона не побачила. І справа тут не в популярності франчайзу, просто запуск
ігрових консолей в Японії, випереджав решту ігрового світу, відповідно шостий
та четвертий роки намотували шестнадцатибітні платформи від Сегі та Нінтендо і
того ж року вийшли 32-бітки Сатурн та Плейстейшен. В такій кон’юнктурі
«Флінтстоуни 2» буквально були грою з кам’яного віку. І хоча Європа та Америка
дещо відставали від країни світанку, там теж більшість загалу вже декілька
років гралась на Дженесесіс та Супер НЕС. Вироблення картриджу – дороге
задоволення, адже собівартість цього носія є відчутною, тому провал продажів
міг фінансово поховати видавця через великі затрати на тираж, з цих причин
значно важче зрозуміти не те, чому ця гра стала такою рідкісною, а те, чому
вона взагалі вийшла.
Початковий екран.
|
Шо, апять?
|
ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Досвід
першої частини гри, не навчив обережності сім’ї Фреда Флінтстоуна та Барні
Рамбла. Тому, не дивно, що на цей раз пропали вже не домашні тварини, а їхні
власні діти. Перший рівень гри, буде витрачено батьками сімейств на прогулянку
до вулкану. Там вони і знаходять свої чад. Все б добре, але несподіване
виверження розділяє їх потоком лави. Звичайно, залишається тільки один шлях до
порятунку – обійти всю гору по великій дузі, це маршрут власне і формує мапу
ігрового світу, по якій гравець пройде решту дев’ять рівнів та дві міні гри: до
знайомого по попередній частині баскетболу додався хокей. Традиційні рівні
включатимуть з себе звичний мікс доісторичних та не дуже пейзажів, серед яких
зустрінуться джунглі, шахти, селища, дім велетня, замок, тощо. Частину шляху
доведеться пройти на транспорті – серф-дошці та на птеродактилі. Закінчується
шлях біля вулкану, в середині якого і відбувається останній рівень гри. Для
остаточної перемоги треба буде здолати двох босів - динозаврів відповідальних
за виверження, спочатку «маленького», а потім і дорослу динозавриху-маму.
Хоча,
гравцю доведеться грати за обох героїв – Фреда та Барні, одночасно в керування
дається лише один з них, причому в доволі оригінальний спосіб – гравець в будь
який момент може переключатись між ними і вуаля – Фред став Барні, та навпаки.
Можливості грати удвох одночасно немає. Герої мають різні здібності, тому
частина місць на рівнях проходиться лише одним з них, на чому зав’язана суттєва
частина ігрового процесу.
Мапа ігрового світу
|
Барні демонструє свою головну здібність.
|
ГЕЙМПЛЕЙ
В порівнянні з попередньою грою, геймплей
продовження розширився за допомогою концепції перемикання персонажів. Умінь
сильного та розумного Фреда тепер буде замало. Фред Флінтстоун і досі такий
саме вправний з дубцем та не втратив вміння чіплятись за платформи та
підтягуватись на них. Але найбільше користі з Фреда звичайно у прямому контакті
з ворогами, в тому числі проти босів. Сила удару дубцем так само регульована, і
на найвищій відмітці завдає непоправної шкоди противникам печерної людини. На
відміну від товариша, Барні, більше підходить для неконтактних сутичок, так як він
має зброю для ураження на відстані – це його рогатка. Але головна перевага Барні
в меншій вазі, що дозволяє вище стрибати, а також чіплятись за канати та лазити
по ним на руках. Керування обома персонажами не викликає проблем по одинці, проте
чим далі проходити гру, тим більш оперативно потрібно перемикатись між ними,
наприклад перестрибуючи з мотузки на виступ, чи розбивши перепону Фредом
схопитись за мотузку під нею вже за Барні. В усьому іншому, ігровий процес був
стандартним, та схожим на першу частину, щоправда, як мені це здалось – гра
стала легшою, хоча і більш різноманітною в плані динамічної частини рівнів –
всіляких шипів, ліфтів, важелів, батутів та місць для стрибків стало більше.
Вони значно більше випробовують гравця, ніж більшість ворогів та навіть боси.
Але зрештою, система павер-апів значним чином полегшує проходження. По-перше,
здоров’я персонажа досить просто поповнити, воно, до речі, і надалі
відображається сердечками. По-друге, тепер, життя поповнюються не тільки
підбиранням відповідної іконки з обличчям Фреда, але і дається кожного разу,
коли гравець зібрав повністю фразу «ябба-дабба-ду» - коронний клич з
оригінального серіалу: за кожну зібрану зірочку запалюється одна літера з
фрази. Зірочки можна збирати як на рівнях, так і в бонусних секретних зонах, де
вони падають дощем, таким чином, знаючи про такі місця, гравець може з легкістю
мати двозначну цифру життів, це остаточно полегшить проходження. Не забули
розробники і про додаткову зброю – молоток та велику кулю, вони і далі
використовуються зі шкали сили, що поповнюється окремим павер-апом у вигляді
крил.
Таким був хокей тисячі років тому.
|
Якщо за п’ять хвилин не виберусь сам то, збігаю
додому за драбиною… або перемикнусь на Барні.
|
ПРОХОДЖЕННЯ
Перша спроба проходження гри, скоріш за все
забере у Вас не менше години, особливо, якщо приділити увагу пошуку секретних
зон, аби зарядитись додатковими життями, та тим самим зняти більшість проблем.
Щоправда, не завжди вийде пересуватись по рівню поспішаючи, етапи на серфборді
та птеродактилі, що нестримно летять вперед, змусять повністю покластись на
реакцію (або на пам'ять).
Боси знищуються ексклюзивно Фредом, за допомогою
дубця, інколи можна кинути молоток. Особливої тактики, окрім стрибків від атак
та затискання кнопки удару, немає.
Єдині серйозні складнощі виникли в мене на останньому
рівні, з розпеченими жерновами-колесами, що переслідують гравця. Тут нічого
вдіяти не можна, окрім як завчити маршрут та швидко виконувати потрібні дії.
Дуже неприємний момент в грі. Хто пройшов – пам’ятає.
|
З останнім босом жарти погані, це вам не танк з
майбутнього.
|
ВИСНОВКИ
Продовженню
вдалось зберегти позитивні моменти оригіналу, і навіть привнести трошки новизни
в гру та в цілому зробити непогане поповнення бібліотеки ігор НЕС, нажаль надто
пізно, для того, щоб це мало хоч якесь значення, але гру оцінили піратські
ринки за колишньою залізною завісою, де восьмибітні консолі запізнились з
появою на десятиріччя.
+ ПЛЮСИ:
+
Гра зробила крок, якщо не вперед то в сторону від першої частини, проте
залишилась цікавим екшен-платформером.
- МІНУСИ:
- Екстремально пізній реліз.
ОЦІНКА
Продовження «Флінтстоунів» має не лише
колекційну цінність, це гідний приклад яскравих платформерів того часу,
веселий, кумедний, доволі простий в опануванні, а тому особливо цікавий для
юних геймерів.
|
A-
|
This
review (excluding images and
otherwise registered trademarks or other intellectual property) is copyrighted to Andy
Nagorny © 2015. All rights reserved. The Flintstones is an officially
registered property (trademark) of Warner Bros. Animation
Cartoon
Network Studios via Hanna-Barbera Productions, Inc. The Flintstones: Surprise
at Dinosaur Peak
Немає коментарів:
Дописати коментар