Огляд MARIO BROS.

PLATFORM	NINTENDO ENTERTAINMENT SYSTEM
GENRE	PLATFORM
RELEASED	SEPTEMBER 13, 1985
PUBLISHER	NINTENDO
DEVELOPER	NINTENDO R&D4

Перша публікація http://www.opengamer.com.ua/super-mario-bros/

ВСТУП

На початку дев’яностих, коли я вперше побачив, а потім і зіграв у «Супер братів Маріо», не можу сказати, що одразу проникнувся знаковістю гри. Та і сам Маріо тоді ще не асоціювався в нас з вусатим водопровідником в кепці, це був просто маленький чоловічок, що біг зліва направо, стрибаючи по «совам» та «черепахам». Виконана, в навмисно примітивному графічному оздобленні гра, на перший погляд виглядала слабше цвітастих та яскравих платформерів, що вийшли пізніше, але тільки на перший, а вже з другого ставало зрозуміло, що в «Маріо» головне не картинка. Простий, та одночасно азартний геймплей, якщо не затягував в гру миттєво, то змушував спробувати її знову і знову, чому, до речі, сприяло і те, що більшість піратських «пробних» картриджів, що йшли разом з приставкою, мали на собі  головну гру платформи, та восьмибітної епохи, так що, буквально, Маріо був в кожній хаті, де була восьмибітна приставка.

Початковий екран.

З фаєрболами грати простіше

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Якщо є можливість відрізати від ігрового процесу все «зайве», провести уявну лінію, за якою залишаться графіка, сюжет, музика, звуки і все-все інше, що прямо не стосується геймплею, а потім від всього цього відібрати назад лише необхідний мінімум, без якого гра неможлива, то ми отримаємо перших «Супер братів Маріо». При цьому, той відібраний мінімум, виявляється квінтесенцією того, що він покликаний представляти. Дизайн рівнів – при всій підкресленій мінімалістичності вийшов іконічним. Сюжет - зроблений до межі, на якій коротко та ясно викладено головну та єдину ціль гри. Проста музика залізає в голову і звучить там годинами. Та що там годинами, крізь роки мільйони геймерів не тільки вгадають ці мелодії з перших трьох нот, але і скажуть, якому рівню чи ігровій ситуації вони відповідали.

«Супер брати Маріо» не винайшли жанр платформера, не є першою грою з цими персонажами, але не буде перебільшенням сказати, що гра стала еталоном цього жанру. В кожного може бути свій погляд на кращу гру взагалі, чи в жанрі, і Маріо не претендує обов’язково на те, щоб завоювати Ваше серце, але з деякими фактами важко сперечатись, наприклад з 40 мільйонами проданих копій, недосяжних і досі не тільки для двовимірних платформерів, але і навіть сучасних блокбастерів. Так, тоді були інші, менш конкурентні часи, та вільніший простір для нових ідей та цілих напрямів, але незалежно від цього, та від ступеню симпатій до вусатого водопровідника, його місце в історії ігрової індустрії зайняте та непорушне. Через це, дуже важко описувати, чи тим більше давати оцінку «Супер братам Маріо», хіба що, передати власні враження, але і вони будуть мало відрізнятись від мільйонів таких саме відгуків, завдяки універсальній іграбельності та простоті.

Вживаючи слово «просто», по відношенню до «Супер братів Маріо», не треба думати, що і сама гра проста. Так, зрозуміти, що робити, та опанувати керування не важко, але раз за разом гра знаходить як вбити Вашого водопровідника, навіть на першому рівні, який ви можливо пройшли до того десятки разів, але впали у провалля через надлишкову самовпевненість, або захопившись бажанням зібрати все. Гра стимулювала до «луту», гравець намагався знайти та зібрати максимум монеток, очок, вбити більше ворогів, до того як скінчиться час. Цей момент привносив чималу реіграбельність, коли згодом виявлялось, що пропустив десь невидимий кубик з життям, або стовбур, що веде на секретну локацію з монетками.

Хоча, повноцінного режиму на двох гравців не було, була можливість гри по черзі, після смерті Маріо, хід переходив до його брата Луїджі, за якого грав другий джойстик, і потім навпаки. Таким чином, гравці могли по черзі позмагатись між собою, хто набив більший рахунок, або хто дістався далі за іншого, у героїчному квесті за звільнення казкової принцеси.

Ідемо вниз у трубу.

Інколи грати доведеться вночі.

ГЕЙМПЛЕЙ

Арсенал рухів та дій Маріо є достатнім та збалансованим для небезпек, приготованих для нього на 32 рівнях гри. Хоча кількісно їх небагато, але за різних обставин вони можуть давати різний результат. Базовим звичайно є рух, переважно вперед, так як екран гри не вертається назад (вліво), а також стрибки, якими можна вбивати більшість ворогів, як падінням зверху, так і підбиванням знизу платформи, на який знаходився противник. Маріо існує в трьох іпостасях, маленький, великий (супер) – після поїдання певного гриба, Маріо виростає вдвічі, і разом з цим може пережити одне вороже потрапляння, що зменшить його в розмірах до попереднього стану, і третій стан Маріо – вогняний, дає йому можливість кидати фаєрболи, що рикошетять та рухаються вздовж підлоги рівня. Фаєрболи - більш зручний спосіб знищувати ворогів, проте після першої пропущеної атаки, Маріо знову зменшиться в розмірах та втратить цю можливість. Так чи інакше, при бажанні та умінні, гру можна пройти і маленьким Маріо, просто зробити це буде важче, адже складність рівнів поступово зростає, а до деяких ворогів не вийде дострибнути, декого і взагалі не вдасться вбити цим способом. Інколи, замість фаєрбола, можна знести ворогів панцирем вбитої черепахи, будьте обережні, цей снаряд може відрикошетити назад у гравця. За вбивства, зібрані монетки, зекономлений час, та стрибок на флагшток – що закінчує кожні три рівня з чотирьох, гравець отримує очки. Цінності в них немає, на відміну від монеток, за сотню яких, Маріо отримує додаткове життя. Рівнозначний приз дається за зелений гриб, який важко, але також можна знайти у невидимих кубиках. Майстри запуску панциру черепахи, можуть теж отримати додаткове життя, за комбо влучань, щоправда за панциром доведеться бігти слідом.

Якщо монетки валяються просто неба, то інші бажані предмети містяться в кубах, яких є декілька видів. Є прості порожні цеглини, які можна розбивати, є разові кубики, що мають в середині гриб, або квітку, є джекпоти, з яких стрибаючи можна вибивати монетки на протязі певної кількості ударів. Також є секретні – невидимі кубики, в таких можна знайти додаткове життя – що спробує втекти від гравця. Гарною знахідкою буде також зірка, що на короткий проміжок часу дарує Маріо безсмертя від атак ворогів, а також вбиває їх дотиком.

Замок дракона такий замок.

А ось і скорочення шляху.

ПРОХОДЖЕННЯ

Час повного проходження гри є питанням відносним. В теорії, досвідчений маріоман може зробити це за півгодини, якщо проходити всі 32 рівні по-чесному. Використовуючи секретні ворп-зони цей час можна скоротити рази в два. Можна розтягнути задоволення на довше, а можна і просто закинути гру, після ряду невдач, коли стрибнув надто пізно або навпаки зарано.

В загальному, рівні гри можна розділити на вісім світів, по чотири рівні в кожному. Перші три з них звичайні, та базуються на різновиді місцевих рівнин, підземель, гір, та підводного світу. Четвертий рівень – завжди замок дракона, різновид підземелля з великою кількістю пасток, а також з фінальним мостом, на якому знаходиться бос-дракон. Бос вбивається двома способами, перший це зберегти «вогняного» Маріо і розстріляти ворога фаєрболами. Другий – перестрибнути супостата та торкнутись сокири на іншому березі – це обрубає міст і дракон падає в лаву. В перших семи випадках виявляється, що дракон був не справжній, а лише одним з дрібніших ворогів у його образі. Відповідно, звільнений героєм персонаж, повідомляє йому сумнозвісну фразу: «Дякую, але принцеса в іншому замку». І все починається спочатку, але вже важче. Дракон також еволюціонує, окрім вогняного подиху починає кидатись сокирами та вести себе агресивніше, шлях до моста теж стає все довший і складніший. У восьмому замку гравця таки буде чекати полонена принцеса.

Гра відома деякими глюками, які можна було використати як на користь, так і на шкоду проходженню, або просто зробити казус, на зразок перестрибування дракона та сокири маленьким Маріо – це закінчувало рівень, при цьому дракон «виживав».

Чи більше вони стають, тим сильніше падають.

І так сім раз…

ВИСНОВКИ

Статус самої успішної гри в історії людства, ускладнює її неупереджену оцінку, проте, якщо забути про титули Маріо, та відкинути часові реалії, все одно не можливо не визнати, що в Нінтендо вийшло зробити справді дуже якісний, іграбельний та азартний платформер, по якому можна викладати як ази цього жанру, так і взагалі підхід до створення ігор.

Супер Маріо Дайвінг.

Я думала ти вище…

+ ПЛЮСИ:

+ Не потрібні

- МІНУСИ:

- Немає

ОЦІНКА Жива класика, що не стає гірше з часом. Нові покоління геймерів звісно не примусиш пройти цю гру, але її мінімум варто спробувати пограти хоча б трошки, а вже тоді спробувати відірватись.

A+

This review (excluding images and otherwise registered trademarks or other intellectual property) is copyrighted to Andy Nagorny © 2015. All rights reserved.

Super Mario Bros. is an officially registered property (trademark) of Nintendo of America, Inc. The game and its images are officially registered properties of its respective owners. All rights reserved.